Візовий статус часто сприймають як фінішну межу: отримав – і живи спокійно. Насправді це стартова точка від якої життя йде далі, а плани змінюються. Людина приїжджає за однією підставою, обживається, а через рік у неї народжується ідея, для якої попередній статус уже тісний. І тоді питання звучить так: як добудувати нове, не зламавши старе.
Цей кейс — саме про таку історію на дві дії. Спочатку ми допомогли клієнтці отримати візу цифрового кочівника в Румунію як віддаленому співробітнику, а згодом легально запустити в країні власний бізнес за франшизою, зберігши при цьому і роботу, і перший статус. Заодно історія показує, де проходить тонка грань між «жити і працювати віддалено» та «вести тут свою справу».
Наша клієнтка – Мей, віддалений продакт-менеджер з Ханою. Декілька років вона веде продукти в австралійській технологічній компанії, працюючи з дому під потреби міжнародної команди. Позиція міцна, зарплата гідна, а сама Мей давно мріяла про життя, з якого зручно досліджувати світ.
Вибір Румунії дивував її друзів, які звикли до Балі та Лісабона, але в клієнтки була твереза причина. Розрахунок був простий: Румунія давала повноцінне європейське життя помітно дешевше, ніж розкручені напрями, залишаючись при цьому повноправним членом Шенгену. Доступна вартість життя, один із найшвидших в Європі інтернет і розумні витрати складалися в зрозумілу економіку, а Брашов із його спокійним ритмом виглядав зручною базою. Для в'єтнамського паспорта європейська резиденція також відкривала зовсім новий рівень свободи пересування, а свою роботу Мей планувала зберегти в колишньому вигляді.
Був у неї і підприємницький вогник, про який на старті вона говорила побіжно: власний цифровий освітній продукт, онлайн-школа, яку Мей розвивала не перший рік в австралійській компанії і яка згодом стала впізнаваним брендом. Тоді це була скоріше мрія на майбутнє. А поки їй потрібен був чистий, легальний статус для життя та віддаленої роботи. Так вона вийшла на візу цифрового кочівника в Румунії й звернулася до нас за супроводом.

Проєкт розвивався у два етапи, розділені майже на рік, і на кожному стояло своє завдання.
Тут все складалося логічно. Румунська віза цифрового кочівника з'явилася завдяки закону 22/2022 й оформляється як довгострокова віза виду D з переходом у посвідку на проживання. Вона розрахована на тих, хто віддалено працює на закордонних замовників. Мей підходила ідеально: вона найманий співробітник австралійської компанії, місцевих румунських клієнтів вона не має, дохід приходить з-за кордону, а стабільна зарплата впевнено перекривала поріг близько трьох середніх зарплат по країні. Фінансова та статусна частини питань не викликали.
Ризик ховався в документах. В'єтнам не входить до Гаазької конвенції про апостиль, тому в'єтнамські документи не можна засвідчити однією наклейкою-апостилем. Натомість на них чекає повна консульська легалізація: нотаріус, потім МЗС В'єтнаму, потім румунська дипмісія, і лише потім присяжний переклад. Маршрут довгий, а довідка про відсутність судимості дійсна обмежений час. Виникала пастка: запустиш легалізацію рано – довідка застаріє до подання; забаришся – весь пакет застопориться. Провести документи через цей ланцюжок свіжими та вчасно й стало головним викликом першого етапу.
Оживши в Брашові, Мей вирішила втілити давню мрію: вивести свій цифровий продукт на європейський ринок. Бренд на той час працював за моделлю франшизи, і вона отримала право розвивати його в Європі на умовах франшизи, із встановленою платою франчайзеру за бізнес-модель, бренд і продукт. Точкою входу вона усвідомлено обрала Румунію: на старті цей ринок виявився найдоступнішим і найвигіднішим, а далі звідси зручно масштабуватися на інші країни Європи. З роботи Мей звільнятися не збиралася – бізнес вона планувала вести паралельно.
І тут виникла принципова тонкість. Віза цифрового кочівника забезпечує віддалену роботу на закордонного роботодавця, але не дозволяє вести в Румунії місцевий бізнес через свою компанію. А франшизу потрібно було вести саме через окрему румунську юридичну особу. Ламати задля цього робочий nomad-статус було б помилкою. Завдання стояло інакше: добудувати до нього другу, самостійну підставу під підприємницьку діяльність, щоб обидва треки — трудовий і бізнесовий — мали свої законні підстави.

Ми вели клієнтку двома етапами, на кожному вирішуючи своє завдання.
Карта легалізації та термінів. Розписали весь ланцюжок консульської легалізації по кроках, із реальними термінами, і наклали його на термін придатності довідки про несудимість, щоб до подання кожен документ дійшов свіжим.
Точна послідовність. Вели документи через нотаріуса, МЗС В'єтнаму та румунську дипмісію у вивіреному порядку, паралельно те, що можна, і дотримуючись того, що треба було запускати пізніше. Коли один документ повернувся через порушену чергу кроків — типова пастка легалізації, — ми оперативно переграли ділянку, втративши дні замість тижнів.
Віза та ПНП. З повним пакетом подали заяву на візу виду D, отримали її, а вже на місці оформили посвідку на проживання в Румунії за програмою цифрового кочівника. Мей легально осіла у Брашові, зберігши роботу.
Друга підстава. Окремо від nomad-статусу вибудували самостійну правову опору під комерційну діяльність, щоби бізнес не спирався на візу, яка його не покриває. Так у Мей з'явилися дві паралельні підстави: nomad у Румунії — під найм, підприємницька — під франшизу.
Румунська компанія. Провели реєстрацію компанії в Румунії у формі ТОВ (SRL) — юридичної особи, через яку ведеться франшиза, з прозорою структурою та коректним статутом.
Бізнес-структури та план. Допомогли зібрати бізнес-план під вимоги профільного відомства: франшизна модель, економіка проєкту, план розвитку європейського хаба онлайн-школи, і супроводжували фінансову сторону запуску.
На всіх етапах ми тримали клієнтку в курсі: пояснювали зміст кожного кроку, коментували статус документів і заздалегідь орієнтували за термінами, щоб вона мала чітку картину, де ми знаходимося й що попереду.

Підсумок склався з двох частин, які акуратно підійшли одна одній. Мей зберегла ПНП у Румунії для віддаленої роботи, отриманої за програмою цифрового кочівника, і залишилася у своїй австралійській команді. Паралельно в неї з'явилася власна румунська юрособа та друга, самостійна підстава під бізнес, на якій легально працює її франшиза.
Паперовий лабіринт першого етапу ми пройшли рівно і вчасно, а на другому — добудували підприємницький трек, не торкнувшись вже отриманого статусу. Головне, заради чого розпочався другий розділ, склалося: Румунія стала для Мей плацдармом, з якого вона планує масштабувати продукт на інші країни Європи. Попереду зрозуміла перспектива — статуси продовжуються, а роки проживання зараховуються для довгострокової резиденції і, за бажання, громадянства.

«Я приїхала в Румунію з однією простою метою – жити в Європі та спокійно працювати віддалено. Найважчим тоді виявилися мої документи: у нас у В'єтнамі немає апостилю, тому все йшло через довгий ланцюжок інстанцій. Мені буквально надіслали розклад, що і коли робимо, і все зійшлося день у день.
А приблизно через рік у мені прокинувся підприємець: я захотіла вивести свою онлайн-школу в Європу за франшизою. І тут я боялася заплутатися — чи взагалі можна вести бізнес, не втративши вже отриманого статусу, адже роботу я кидати не збиралася. Мені спокійно пояснили, що моя віза не покриває бізнес, і замість того, щоб ламати її, акуратно добудували окрему опору під компанію. Зрештою, у мене і робота, і своя справа, і все це законно. Вже прикидаю, яка країна Європи стане наступною для масштабування бізнесу».

Цей кейс показує дві речі. Перша: віза цифрового кочівника в Румунії чудово підходить віддаленим співробітникам із закордонним доходом, і для громадян країн з-за межам Гаазької конвенції. Головна складність тут — легалізація документів та її терміни. Друга: як тільки в людини з'являється ідея вести в країні власний бізнес, колишнього статусу стає мало, і під справу потрібна окрема, самостійна підстава, а не спроба розтягнути nomad-візу за її межі.
Декілька спостережень, якими ми ділимося з кожним, хто йде цим шляхом:
Розділяйте роботу та бізнес. Віддалена робота на закордонного роботодавця та власна справа через румунську компанію — це різні підстави, і їх розумно тримати на окремих законних підставах.
Плани змінюються – статус можна добудувати. Ідея бізнесу не зобов'язує ламати вже отриману ПНП: до неї додається друга підстава, а колишній трек при вас залишається.
Уточніть, як ваші документи легалізуються. Для країн без апостилю це довга консульська процедура, а терміни придатності довідок роблять її ще й перегонами з часом.
Якщо ви плануєте переїзд до Румунії за візою цифрового кочівника, працюєте віддалено, а в перспективі хочете відкрити тут бізнес, зокрема й за франшизою, з реєстрацією компанії в Румунії та оформленням ПНП в Румунії — ми візьмемо проєкт під ключ: від легалізації документів та візи виду D до другої, бізнес-підстави, реєстрації SRL та посвідки на проживання. Розкажіть про свою ситуацію, і ми чесно оцінимо терміни, вимоги й реалістичний план саме для вашого випадку.

Залиште заявку — консультант відповість на запитання та підкаже оптимальні рішення з урахуванням ваших цілей.