Реєстрація ТМ в Індонезії

У матеріалі детально розглянуто правову базу, допустимі форми знаків, обмеження щодо змісту, процедуру публікації, подання заперечень, вартість та судовий захист — з урахуванням усіх положень чинного законодавства.

Правове регулювання реєстрації торговельних марок в Індонезії

Реєстрація ТМ в Індонезії регулюється Законом № 20 від 2016 року та Постановою № 23 від 1993 року. Перший документ встановлює допустимі форми знаків, обсяг прав і підстави для відмови. Другий описує процедуру подання, порядок розгляду та структуру заявки. Ці акти застосовуються безпосередньо, без необхідності прийняття додаткових підзаконних актів, що дозволяє точно прогнозувати регуляторні ризики та строки.

Функції з приймання, експертизи та реєстрації знаків виконує DGIP — структура, підпорядкована Міністерству права та прав людини. Орган веде єдиний національний реєстр, приймає рішення про надання охорони та забезпечує публікацію даних. Для компаній це означає, що будь-які дії (від подання до продовження) виконуються централізовано, з єдиним адміністративним контролем. Це унеможливлює регіональні розбіжності в підходах до експертизи та процедури.

Електронне подання здійснюється через платформу https://merek.dgip.go.id. Система дозволяє завантажити зображення, вибрати класи та здійснити оплату. При цьому саме дата реєстрації заявки в системі визначає пріоритет у разі виникнення конфлікту. Підприємцям, які планують подавати заявку на товарний знак в Індонезії, важливо враховувати, що лише цифрове подання забезпечує підтвердження права з конкретної дати та автоматичну фіксацію в базі DGIP.

Принцип територіальності та міжнародні аспекти реєстрації ТМ в Індонезії

Держава охороняє товарний знак лише після проходження внутрішніх процедур реєстрації. Відповідно до статті 3 Закону № 20/2016, виключні права на товарний знак виникають з моменту внесення відповідного позначення до національного реєстру. Ані міжнародне використання, ані факт реєстрації аналогічного товарного знака в іншій юрисдикції не надають правової охорони на території Індонезії. Реєстрація товарного знака в Індонезії є обов'язковою умовою для ведення діяльності на місцевому ринку, навіть якщо бренд вже охороняється в ЄС, США, Сінгапурі та інших міжнародних центрах.

У разі одночасного запуску продукту компанією в різних країнах, вона може закріпити права на бренд в Індонезії з більш ранньої дати. Це надає можливість уникнути конкуренції та виключити ризик подання заявки на аналогічний елемент іншим учасником ринку. Така схема реалізується через встановлення пріоритету: її можна застосувати, якщо заявку в Індонезії подано впродовж шести місяців з дати подання першої заявки в іншій юрисдикції, що є учасницею Паризької конвенції.

У такому випадку місцевий орган зараховує дату першої подачі заявки як дату пріоритету для подальшого розгляду. Навіть якщо комплект документів надійшов до DGIP пізніше, дія захисту поширюється на більш ранній строк. Реєстрація ТМ в Індонезії із використанням пріоритету здійснюється на загальних умовах, проте вимагає зазначення вихідних даних та надання підтверджувального документа.

Для міжнародної охорони прав інтелектуальної власності можна використовувати Мадридську систему. Індонезія приєдналася до Протоколу у 2018 році. Зверніть увагу: міжнародна подача доступна лише через DGIP. Пряме звернення до WIPO неможливе — необхідно спочатку подати заяву на національному рівні та отримати номер заяви. Лише після цього допускається формування міжнародної заяви за формою MM2 із зазначенням первісної юрисдикції. На практиці це означає, що оформлення ТМ в Індонезії є обов'язковим етапом, якщо бренд використовуватиметься також в інших країнах-учасницях Мадридської системи.

При виході на індонезійський ринок використовуються чотири правових механізми:

• Національна реєстрація — повний захист виключно в межах країни, що застосовується у 100% випадків.
• Право пріоритету — дозволяє використовувати дату першої подачі в іншій юрисдикції.
• Мадридська система використовується для розширення охорони (лише після подання базової заявки).
• Подання заявки через представника обов'язкове для нерезидентів, незалежно від обраного способу реєстрації.

Кожен із цих варіантів потребує попередньої оцінки бізнес-моделі та юрисдикційної стратегії. Перед поданням заявки на товарний знак в Індонезії необхідно визначити формат використання знака: виключно на території країни, чи він буде частиною ширшої системи захисту активів.

Що може бути зареєстровано як товарний знак

Закон №20/2016 закріплює чіткий критерій: до реєстрації допускаються позначення, які можливо зафіксувати графічно та використовувати для розрізнення одного товару чи послуги від іншого. Це означає, що знак має бути візуально відтворюваним і володіти розрізнювальною здатністю. Якщо хоча б одна з цих ознак відсутня, DGIP відмовить у реєстрації. Тому оформлення ТМ в Індонезії починається з аналізу форми позначення.

Заявник може обрати одну або декілька форм знака, за умови їх сприйняття як єдиного цілого. Перелік допустимих типів включає:

• Словесні позначення — окремі слова, комбінації літер або цифр, імена, абревіатури без графіки.
• Графічні елементи — логотипи, зображення, піктограми, зокрема стилізовані символи.
• Комбіновані знаки — одночасне використання тексту й зображення в одному файлі.
• Звукові позначення — музичні фрагменти, аудіосигнали, що передаються за допомогою графічної нотації.
• Тривимірні та голографічні форми — пакування, контури товару або візуальні ефекти, за умови їх фіксації у вигляді зображення.

Основною вимогою при реєстрації ТМ в Індонезії є чіткість, однозначність та відтворюваність знака. Наприклад, звукові позначення приймаються лише за наявності нотного або візуального представлення. Тривимірні форми слід подавати з декількох ракурсів для уникнення розбіжностей в інтерпретації.

Візуальні обмеження є особливо важливими на початковому етапі: якщо позначення неможливо відобразити у необхідному вигляді, заявку на товарний знак в Індонезії буде відхилено з технічних причин — ще до розгляду по суті.

На практиці DGIP приділяє підвищену увагу комбінованим і нестандартним формам. Наприклад, пакування може бути зареєстроване як ТМ лише в тому випадку, якщо воно є унікальним і сприймається ринком як ідентифікатор бренду, а не просто як декоративний елемент. Аналогічно, фонетичний фрагмент має викликати асоціацію саме із заявником, а не бути загальним чи універсальним. Тому перед оформленням необхідно проаналізувати, чи сприймається знак як розрізняльний, і чи можливо представити його у візуальній формі, що відповідає технічним стандартам DGIP.

Підстави для анулювання реєстрації ТМ в Індонезії

Реєстрація товарного знака в Індонезії є неможливою, якщо заявлений елемент порушує базові вимоги охороноздатності. У статті 20 Закону № 20/2016 перелічено ознаки, за наявності яких заявку відхиляють ще до проведення експертизи по суті.

Відмова є гарантованою, якщо позначення містить порушення на рівні змісту:

• Не відрізняється від загальновживаних слів і описів (наприклад, Minuman для напоїв, Kayu для деревини).
• Вводить в оману щодо походження, якості або функцій товару.
• Порушує норми моралі, релігійні цінності або суперечить принципам Pancasila.
• Повністю відтворює форму, зовнішній вигляд або упаковку товару, якщо це пов’язано з його природною функцією;
• Містить суб’єктивні або рекламні твердження, не підтверджені фактами (“кращий”, “оригінальний”, “справжній”).

Також не допускається використання прапорів, гербів, офіційних символів та емблем, включно з міжнародними. При реєстрації ТМ в Індонезії заборонено використовувати імена відомих осіб (без їх офіційної згоди) та позначення, здатні викликати суспільну напругу або порушити громадський порядок.

Конфлікти з іншими правами

Навіть якщо знак формально прийнятний, заявку на реєстрацію ТМ в Індонезії буде відхилено за наявності конфлікту з уже зареєстрованими об'єктами. У статті 21 Закону № 20/2016 закріплено відносні підстави для відмови у реєстрації. Серед них:

• Схожість із товарним знаком, зареєстрованим для аналогічних товарів або послуг.
• Збіг із загальновідомою ТМ, навіть якщо її охороняють в іншому класі.
• Включення елементів авторського права, зареєстрованих географічних зазначень або комерційних найменувань інших компаній.

DGIP оцінює не лише візуальні та фонетичні збіги, а й загальне враження від знака. Приклад: Biozell та Biozel можуть вважатися подібними, навіть якщо написання відрізняється. Оцінка проводиться незалежно від наявності заперечень — рішення щодо конфлікту ухвалює реєстратор.

Підготовка до реєстрації ТМ в Індонезії: перевірка позначення

Система DGIP не фільтрує конфлікти автоматично, відповідальність за перевірку покладається на заявника. У разі відмови мито не повертається, а повторна реєстрація потребує нової оплати та подання документів. Тому попередня перевірка є обов'язковим етапом, який забезпечує подання заявки на товарний знак в Індонезії з мінімальними ризиками.

Основним інструментом є розділ Pencarian Merek на порталі https://merek.dgip.go.id. Система дає змогу знайти:

• Збіги за назвою (повні та часткові).
• Статус знака (на розгляді, зареєстровано, відмовлено).
• Ім'я власника.
• Клас товарів або послуг.

Пошук має обмеження: він не відображає візуальні та звукові елементи, не проводить правову оцінку і не визначає ступінь схожості. Навіть якщо в базі даних немає точних збігів, DGIP все одно може відхилити заявку на реєстрацію ТМ в Індонезії через фонетичну або візуальну подібність. Такі випадки трапляються часто, особливо в класах із високою щільністю брендів.

Для ретельної підготовки до реєстрації індонезійської ТМ необхідно проаналізувати:

• Альтернативні написання (наприклад, Qlean замість Clean).
• Скорочення, сленгові форми та креативні перестановки літер.
• Транслітерації (особливо, якщо планується використання іноземних назв).
• Знаки, виключені з реєстру менше ніж два роки тому, також блокують реєстрацію згідно зі статтею 21(3) Закону № 20/2016.

Пошук здійснюється лише в індонезійській базі даних. Дані про міжнародні заявки (включно з поданими через WIPO) не відображаються. Якщо бренд призначений для експорту, необхідно перевірити TMview і Global Brand Database — це дозволить уникнути конфліктів за межами країни, які DGIP не відстежує.

У разі виявлення конфлікту доступні такі варіанти дій:

• Змінити знак — візуально, фонетично або концептуально.
• Вибрати інший клас, якщо проблема виникає лише в одному.
• Відкласти подання заявки, якщо конфліктний знак було анульовано нещодавно.

Поширена помилка — покладатися на візуальні відмінності, ігноруючи звучання. DGIP регулярно відмовляє в реєстрації ТМ в Індонезії на підставі схожості у сприйнятті.

Умови подання та категорії заявників при оформленні торговельної марки в Індонезії

Відповідно до статті 3 Закону № 20/2016, реєстрація ТМ в Індонезії дозволяється фізичним та юридичним особам. Регулятор чітко розрізняє подання заяв від імені національних та іноземних суб'єктів. Відмінності стосуються права на самостійне подання та порядку підтвердження повноважень представника. Право на подання заявки без посередника надається:

• Фізичним особам, які є громадянами Індонезії або мають чинний дозвіл на постійне проживання (KITAP).
• Юридичним особам, зареєстрованим в індонезійському реєстрі підприємств та тих, які мають реєстраційний номер Nomor Induk Berusaha (NIB).

Такі заявники можуть подавати документи безпосередньо через електронну систему DGIP без залучення патентного повіреного. Заявка подається в онлайн-форматі або у паперовій формі, проте пріоритетним каналом вважається подання через платформу https://merek.dgip.go.id.

Процедура реєстрації ТМ в Індонезії для іноземних заявників

Відповідно до статті 6 Government Regulation №23 of 1993, до категорії «іноземні заявники» належать:

• Фізичні особи без громадянства Індонезії та без чинного KITAP.
• Юридичні особи, засновані за межами Індонезії (незалежно від наявності філії в країні).

Таким суб'єктам заборонено подавати заявку безпосередньо. Реєстрація товарного знака в Індонезії дозволяється лише через патентного повіреного, акредитованого при DGIP. За відсутності уповноваженого представника система відхилить подання ще на етапі завантаження матеріалів.

Повірений діє на підставі довіреності, в якій зазначено його реєстраційні дані. Зазначений документ оформлюється заявником і додається до заявки під час її подання. Участь представника є обов'язковою на всіх етапах — від подання до взаємодії з реєстратором.

Заміна повіреного допускається лише після офіційного повідомлення DGIP та внесення відповідних даних до системи. До моменту внесення змін юридично чинними вважаються дії попереднього представника. Порушення встановленого порядку призводить до зупинення процедури. При поданні заявки на ТМ в Індонезії залучаються акредитовані фахівці з підтвердженим статусом і кваліфікацією.

Виникли питання?

Зв’яжіться з нашими спеціалістами

відправити заявку

Склад та технічні вимоги до заявки на реєстрацію ТМ в Індонезії

Для того, щоб DGIP прийняв документи до розгляду, заявка має бути складена суворо відповідно до встановлених вимог. Порушення на цьому етапі не підлягають виправленню — заявку відхиляють без повернення мита. Під час реєстрації торговельної марки в Індонезії вся інформація заповнюється індонезійською мовою, включно з найменуванням товарів та описом позначення.

До базового комплекту входять:

• Заява про реєстрацію з усіма обов'язковими полями.
• Зображення знака (якщо знак не словесний), що відповідає технічним параметрам.
• Перелік класів товарів та/або послуг згідно з Міжнародною класифікацією товарів та послуг (NICE).
• Довіреність (у разі подання документів представником).
• Декларація про майнові права, підписана заявником.

Під час електронного подання зображення завантажується у форматі JPG з роздільною здатністю не менше 300 dpi. Розмір файлу не повинен перевищувати 2 Мб, ім'я файлу не повинно містити пробілів та спеціальних символів. Під час реєстрації ТМ в Індонезії часто використовують PDF-файли або архіви, що прямо заборонено національними правилами.

У разі подання документів у паперовій формі необхідно додати 20 копій зображення, надрукованих на окремих аркушах формату A4, без рамок і фону. Документи можна подати через портал merek.dgip.go.id або особисто. В обох випадках необхідний підпис (електронний або «живий»). Якщо інтереси заявника представляє повірений, окремо оформлюється довіреність, яка додається до основного комплекту документів.

Для успішної реєстрації ТМ в Індонезії необхідне суворе дотримання всіх формальних вимог. Навіть якщо заявка містить коректний опис і підтвердження оплати, відсутність будь-якого обов'язкового елемента призведе до відмови в реєстрації. Найчастіше забувають про довіреність, підписану декларацію про право власності або зображення у належному форматі. Повторне подання того самого знака з виправленнями неможливе: необхідно оформлювати нову заявку та заново сплачувати державне мито.

Класифікація товарів і послуг при реєстрації торговельної марки в Індонезії

Класифікація – ключовий елемент заявки. Вона визначає, на які товари чи послуги поширюватиметься правова охорона. Відповідно до статті 8 Government Regulation №23 від 1993 року, заявник зобов'язаний структурувати перелік відповідно до Ніццької класифікації (NCL). У країні діє остання редакція NCL, визнана на міжнародному рівні.

Оформлення заявки на ТМ в Індонезії передбачає подання одразу за кількома класами, але в межах однієї заявки. Кожна категорія потребує окремого опису із зазначенням конкретних позицій, що відповідають формулюванням TMClass. Не можна використовувати загальні або розпливчасті вирази: «послуги у сфері ІТ», «споживчі товари» тощо. Такі формулювання вважаються неприпустимими та призводять до автоматичного призупинення розгляду до моменту їх виправлення. Перевірка здійснюється вручну, і будь-які неточності впливають на швидкість обробки заявки в цілому.

Щоб уникнути відмови або зменшення правового захисту, опис має відповідати таким критеріям:

• Кожне формулювання точно відображає призначення товару чи послуги.
• Об'єднання позицій з різних класів в одному рядку не допускається.
• Використовуються лише ті терміни, які наявні у класифікаторі TMClass.
• Описи подаються виключно індонезійською мовою з дотриманням структури NCL.

Кількість класів визначає вартість подання заявки на товарний знак в Індонезії — за кожну категорію сплачується окремо.

Помилки не підлягають виправленню: якщо знак оформлено лише для одного напряму, його заборонено використовувати для інших цілей (до подання додаткової заявки). Це важливо для підприємців, які запускають бренди в декількох товарних категоріях або планують франшизу. Охорона діє лише в межах обраних категорій і чітко зафіксованого опису.

Скільки коштує реєстрація ТМ в Індонезії?

Оцінка вартості є обов'язковим етапом планування. Мита сплачуються до початку розгляду заявки, а відсутність платежу автоматично блокує подання. Під час оформлення ТМ в Індонезії важливо враховувати не лише базову ставку, а й додаткові збори, пов'язані з публікацією, продовженням та можливими запереченнями. Мита встановлюються DGIP і застосовуються суворо відповідно до таблиці, без винятків.

Базова ставка залежить від категорії заявника. Юридичні особи та ФОП сплачують 2 000 000 рупій за подання заявки щодо одного класу (приблизно 125$ за поточним курсом). Ставка включає внутрішню обробку заявки, перевірку та одну публікацію. Для суб’єктів малого бізнесу (Usaha Mikro dan Kecil) застосовується пільгова ставка — 1 800 000 рупій (~115 дол. США), але лише за наявності статусу UMK, зареєстрованого в системі OSS. Без підтвердження система автоматично застосовує стандартну ставку. У разі подання заявки за декількома класами, плата стягується окремо за кожен клас.

Окрім основного мита за реєстрацію ТМ в Індонезії, заявник сплачує збори за дії, пов'язані з процедурою розгляду та підтриманням прав. Вони є фіксованими та застосовуються у чітко визначених випадках. Додаткові збори:

• 600 000 рупій (~38$) — публікація в офіційному бюлетені (обов'язковий етап реєстрації ТМ в Індонезії).
• 2 000 000 / 1 800 000 рупій (~125 / 113$) — продовження строку дії реєстрації на 10 років (залежно від статусу заявника).
• 1 000 000 рупій (~63$) — подання заперечення третьою особою.
• Від 200 000 до 500 000 рупій (~13–31$) — внесення змін до заявки (наприклад, зміна адреси або представника).
• від 100 000 до 300 000 рупій (~6–19$)) — повторна видача свідоцтва або поновлення пропущеного строку.

Мита можна сплатити через платформу https://merek.dgip.go.id або банківським переказом за реквізитами, вказаними в особистому кабінеті після подачі заявки. При безготівковій оплаті важливо не лише перерахувати кошти, а й завантажити підтвердження оплати. Лише після цього DGIP присвоює заявці номер і фіксує дату подання. Під час оформлення товарних знаків в Індонезії будь-які затримки із завантаженням квитанції розцінюються як відсутність оплати, навіть якщо кошти надійшли на рахунок.

Кошти приймаються виключно в індонезійських рупіях. Валюта зафіксована в системі; спроба оплати в доларах США або євро призведе до відхилення заявки. Мита не підлягають поверненню ні в разі відмови, ні в разі відкликання заявки. При плануванні важливо заздалегідь розрахувати весь обсяг витрат: від базового мита до витрат на продовження строку дії та захист. В іншому разі можливі фінансові втрати вже на початку процедури.

Етапи та строки реєстрації ТМ в Індонезії

Оформлення товарного знака в Індонезії розпочинається з подання заявки через онлайн-портал https://merek.dgip.go.id або особисто до Головного управління інтелектуальної власності (DGIP). Після прийняття документів здійснюється формальна експертиза. Її строки законодавчо не встановлені, але зазвичай процес триває до 15 робочих днів.

На цьому етапі регулятор оцінює:

• Наявність повного комплекту документів, оригінального підпису на заяві, квитанції про сплату мита.
• Коректність даних заявника, точність вибору класів та відповідність мовним нормам (лише індонезійська мова).
• Формат і кількість примірників зображення (не менше 20 копій розміром від 2×2 см до 9×9 см).

За відсутності будь-якого з обов'язкових компонентів заява вважається некоректною і не розглядається. Відповідно до статті 10 постанови №23/1993, DGIP повертає заяву без розгляду, повідомляючи про це заявника.

Стадія подання та формальної валідації визначає весь подальший хід процесу. Для подання заявки на ТМ в Індонезії потрібна не лише комплектність та оплата, а також юридично вивірена структура відомостей, що визначає правовий пріоритет і стійкість у випадку опозиції.

Після того, як заявку визнано формально допустимою, її направляють до відділу матеріальної експертизи. Підставою для початку є підтвердження відповідності статті 9 Постанови Уряду №23 від 1993 року. Саме з цього моменту починається відлік строку у 150 робочих днів, передбаченого статтею 13 цієї ж постанови. Експертиза проводиться без участі заявника та охоплює повний аналіз позначення на предмет його охороноздатності.

Аналіз проводиться вручну на основі внутрішніх реєстрів DGIP. На даному етапі не передбачено використання автоматизованих систем порівняння та відсутня юридична процедура подання пояснень. Якщо в експерта виникають сумніви щодо правомірності реєстрації, надсилається офіційне повідомлення із зазначенням підстав та строком для усунення зауважень. Це правило прямо випливає зі статті 14 Government Regulation № 23 від 1993 року.

У разі неподання відповіді у встановлений строк або отримання незадовільних пояснень, заяву на реєстрацію ТМ в Індонезії вважають анульованою без можливості повернення мита. Поновлення можливе лише шляхом повторної подачі та оплати. Такий розвиток подій збільшує загальну тривалість процедури та створює ризики втрати дати пріоритету.

Для заявників цей етап є найбільш ризикованим. Реєстрація ТМ в Індонезії неможлива без проведення повної юридичної експертизи, і кожна підстава для відмови потребує ретельної підготовки та стратегічного врахування ще до моменту подання заявки.

Публікація заявки на реєстрацію ТМ в Індонезії

Після успішного проходження первинної експертизи заявку направляють на стадію публікації. Відповідно до статті 15 Government Regulation №23 of 1993, інформацію про заяву розміщують в офіційному електронному бюлетені Міністерства права та прав людини, і вона стає доступною для третіх осіб. Це обов'язковий етап реєстрації ТМ на Мальті. Його мета — виявлення потенційних конфліктів з уже чинними правами до оформлення знака.

Публікація містить наступні відомості:

• Найменування та адресу заявника.
• Зображення знака для товарів і послуг.
• Заявлені класи товарів і послуг.
• Дата подання заявки та реєстраційний номер.
• Відомості про пріоритет, якщо його заявлено.

Строк публікації чітко встановлений: 60 календарних днів. Протягом цього строку будь-яка зацікавлена особа має право подати заперечення (опозицію), якщо вважає, що реєстрація ТМ в Індонезії порушить її раніше набуті права. Типовими підставами для подання заперечення є: наявність ідентичного або схожого позначення, яке було раніше подане або зареєстроване в Індонезії, а також колізія з охоронюваним авторським правом, географічним зазначенням або загальновідомою торговою маркою.

Перш ніж подавати заявку на ТМ в Індонезії, заявнику необхідно стратегічно оцінити ризики публічного оскарження, особливо якщо позначення може бути сприйняте як похідне від вже зареєстрованого бренду. Належна підготовка до цього етапу зменшує ймовірність виникнення адміністративного спору та прискорює завершення процедури.

Реєстрація товарного знака в Індонезії

Після завершення 60-денного періоду публікації за відсутності заперечень або у разі відхилення поданих заперечень, заявка переходить до завершального етапу — реєстрації товарного знака в Індонезії. Згідно зі статтею 16 Government Regulation №23 of 1993, на цьому етапі документи офіційно вносяться до реєстру, а правовласнику видається свідоцтво про реєстрацію, яке підтверджує виключні права на знак. Одночасно відповідна інформація вноситься до державного реєстру.

Зазвичай, тривалість реєстрації ТМ в Індонезії не перевищує одного місяця після завершення публікації. За відсутності ускладнень, свідоцтво може бути видано протягом 2–3 тижнів. Важливо зазначити, що дата, з якої починають діяти виключні права на товарний знак, збігається з датою його реєстрації в реєстрі.

Після завершення оформлення товарний знак набуває повного правового захисту, включаючи можливість подання позову до суду щодо порушення виключних прав. Реєстрація захищає інтереси власника у разі контрафактного виробництва або несанкціонованого використання знака, а також дозволяє укладати ліцензійні угоди та передавати права на знак третім особам.

Після внесення до реєстру правовласник отримує цифрове свідоцтво про реєстрацію товарного знака в Індонезії, яке підтверджує його виключні права, надає можливість використовувати знак у підприємницькій діяльності та маркетингу, а також у судових процесах щодо захисту цих прав.

Строки реєстрації ТМ в Індонезії

Вся процедура, від подання документів до отримання свідоцтва, триває 6–9 місяців (в середньому). Тривалість варіюється залежно від повноти та коректності поданих документів, завантаженості відповідних органів, наявності заперечень та помилок, а також стратегії заявника.

1. Подання та формальна перевірка: цей етап триває до 15 робочих днів. Відповідь в електронному форматі надходить максимально швидко.
2. Експертиза по суті: згідно зі статтею 13 Постанови Уряду №23 від 1993 року, цей етап триває до 150 робочих днів. На практиці експертиза може тривати менше, якщо заявка не викликає сумнівів і всі вимоги законодавства дотримані. Наявність зауважень або необхідність надання додаткових роз'яснень подовжує строки.
3. Публікація та строк подання заперечень: етап фіксований і триває 60 календарних днів. Подання заперечень може суттєво уповільнити процес, оскільки кожен випадок потребує адміністративного розгляду та, можливо, переговорів.
4. Реєстрація та видача свідоцтва: після завершення публікації та розв’язання питань щодо заперечень, реєстрація ТМ в Індонезії завершується протягом наступних 30 днів. За відсутності ускладнень і заперечень третіх осіб, заявник може отримати свідоцтво вже через 2-3 тижні.

За умови грамотного юридичного супроводу, реєстрація ТМ в Індонезії триває близько 6 місяців. Для досягнення таких строків необхідне чітке планування всіх етапів, оцінка ризиків опозиції та правильне визначення пріоритетів у процесі оформлення.

Заперечення

Відповідно до статті 16 Закону № 20 від 2016 року та статті 13 Постанови № 23 від 1993 року, заперечення проти заявки подаються протягом двох місяців з дати публікації в офіційному бюлетені. Заявником може бути будь-яка особа, яка володіє правами на зареєстрований товарний знак, географічне зазначення або об'єкт авторського права. Достатньо зазначити, що конкретна реєстрація ТМ в Індонезії призведе до порушення інтересів. Заперечення подається в письмовій формі з додаванням доказів та описом причин, з яких заявлене позначення не повинно бути внесене до реєстру. Документи надсилаються через DGIP до закінчення встановленого строку.

Якщо заперечення визнано обґрунтованим, DGIP надсилає повідомлення заявнику. Відповідно до процедури, описаної у статті 13 Постанови №23 від 1993 року, заявник має 2 місяці з моменту отримання повідомлення для подання письмового спростування (rebuttal). Відповідь має бути мотивованою та містити правову позицію щодо аргументів опонента. У разі відсутності відповіді у встановлений строк, DGIP має право завершити реєстрацію ТМ в Індонезії без врахування думки заявника. Усі етапи проводяться в рамках адміністративного провадження без судового втручання, рішення ухвалюється реєстратором на підставі внутрішньої експертизи.

Процедура передбачає припинення розгляду у разі добровільної відмови однієї зі сторін:

1. Якщо заперечення опонента обґрунтовані, але DGIP не виявляє інших перешкод, заява продовжує розглядатися у стандартному порядку.
2. Якщо заявник відмовляється від заяви до завершення аналізу, провадження закривається без реєстрації ТМ в Індонезії.

Такі дії можливі у будь-який час до винесення остаточного рішення. З огляду на те, що процедура реєстрації знака для товарів і послуг в Індонезії включає публікацію та опозицію як самостійні стадії, заявникам рекомендовано заздалегідь оцінювати потенційні конфлікти та мати готову правову позицію для захисту заяви.

Який строк дії реєстрації ТМ в Індонезії та умови її продовження

Строк дії реєстрації товарного знака в Індонезії становить десять років з дати подання заявки, незалежно від дати фактичної реєстрації. Це встановлено статтею 35 Закону № 20 від 2016 року. Правова охорона зберігається в повному обсязі протягом цього періоду без підтвердження використання або подання додаткових документів. Після внесення до реєстру, правовласник зберігає виключні права на позначення у межах зареєстрованих класів.

Для продовження строку дії реєстрації ТМ в Індонезії необхідно подати заяву протягом шести місяців до закінчення поточного строку дії. Повторна експертиза не потрібна: збереження прав не залежить від актуальності розрізняльної здатності чи візуального образу. Процедуру продовження можливо здійснювати необмежену кількість разів — кожні 10 років за умови дотримання встановленого порядку подання. Якщо строк пропущено, але строк дії реєстрації ще не закінчився, подання заяви допускається в останній день дії реєстрації.

Після закінчення строку дії продовження не допускається: доведеться заново проходити повну процедуру. Перед поданням заявки на ТМ в Індонезії підприємцю слід враховувати тривалість охорони та планувати продовження заздалегідь, щоб не втратити пріоритет.

Згідно зі статтею 74 Закону № 20 від 2016 року, товарний знак може бути анульовано, якщо його не використовують у комерційному обігу протягом трьох років після реєстрації ТМ в Індонезії. Припинення чинності охорони здійснюється за рішенням суду виключно на підставі позову зацікавленої особи. DGIP не має права анулювати реєстрацію за власною ініціативою.

Наявність запису в реєстрі не гарантує збереження прав: власник зобов'язаний підтвердити фактичне використання знака у разі оскарження. Якщо використання відсутнє, але це пов'язано з об'єктивними причинами (незалежними від заявника), такі обставини можуть бути прийняті судом до уваги.

Строки реєстрації товарного знака в Індонезії є важливими при запуску проєктів з відтермінованою комерційною активністю, особливо в капіталомістких галузях або при виході на новий ринок.

Передача прав, ліцензування та захист

Для передачі виключних прав на товарний знак необхідно офіційно зареєструвати відповідні зміни у базі DGIP. Відповідно до статті 41 Закону № 20 від 2016 року, передбачено такі форми відступлення:

• За договором.
• За рішенням суду.
• У порядку спадкування.

Перехід права власності набуває чинності виключно після внесення відповідних змін до реєстру. Без такої реєстрації набувач не може посилатися на свої права у спорах, оформлювати ліцензії чи звертатися до суду. Для реєстрації заяви необхідно подати до регуляторного органу заяву, доданий до неї договір та підтверджувальні документи. Інформація про нового власника автоматично оновлюється в державному реєстрі, а свідоцтво надсилається в актуалізованій редакції.

Власник може видати ліцензію на використання товарного знака та передати її третім особам. Необхідне укладення ліцензійної угоди та її реєстрація в DGIP. Законодавство передбачає можливість оформлення виключної та невиключної ліцензії. У першому випадку ліцензіат отримує право діяти самостійно, подавати позови проти порушників без участі власника прав на знак. Реєстрація ТМ в Індонезії відкриває можливість структурувати права в рамках франшизи, холдингової моделі або угод з дистриб'юторами, за умови належного оформлення відповідних договорів.

Судовий захист порушених прав здійснюється шляхом подання позову до суду загальної юрисдикції. Підставою може бути будь-яке неправомірне використання ідентичного або подібного позначення. Після реєстрації ТМ в Індонезії правовласник або зареєстрований ліцензіат має право вимагати:

• Вилучення та знищення контрафактної продукції, пакування та рекламних матеріалів.
• Відшкодування завданих збитків та упущеної вигоди.
• Опублікування судового рішення коштом порушника.
• Заборони подальшого використання позначення.
• Відшкодування репутаційної шкоди (за умови її доведення).

У разі необґрунтованих претензій з боку правовласника або ліцензіата, відповідач має право подати зустрічний позов і вимагати компенсацію збитків, включно з діловою репутацією. Отримання свідоцтва на знак для товарів і послуг в Індонезії формалізує обіг об’єктів права інтелектуальної власності та забезпечує правовий захист як у комерційних, так і в судових процедурах.

Висновок

Реєстрація ТМ в Індонезії — це юридична процедура, що має прямі наслідки для обігу, ліцензування та охорони бренду. Права не виникають автоматично: їх фіксують лише після завершення всього ланцюжка дій у DGIP. Будь-яке відхилення — в описі, класі або форматі — призводить до відмови без можливості коригування. Помилки є незворотними, кошти не повертаються. Заявка розглядається як актив, який потребує точності, контролю та стратегічного планування. Реєстрація використовується не лише для охорони позначення, а й для структурування франшиз, захисту ринкової позиції та побудови експортної моделі.