Підбір юрисдикції для реєстрації іноземної компанії
Для швидкого зв'язку з консультантом
Підбір юрисдикції для реєстрації іноземної компанії –
завдання, з яким неминуче стикається будь-який підприємець, котрий планує розвиток за межами своєї країни. Особливо гостро це питання постає перед фінтех-компаніями та криптопроєктами, де невдалий вибір країни може призвести до блокування рахунків, відмови у співпраці з боку банків або навіть кримінальної відповідальності за недотримання місцевого законодавства. В умовах глобальної трансформації фінансового регулювання жоден бізнес, пов'язаний із цифровими активами, не може дозволити собі ігнорувати правові тонкощі міжнародної реєстрації.

Сьогодні реєстрація іноземної компанії — це не просто формальність, а ключовий елемент стратегії, від якого залежить стійкість операційної моделі, доступ до міжнародних розрахунків і довіра з боку інвесторів. Особливо це стосується галузей, де регуляторні ризики за визначенням високі, як-от криптоіндустрія. Питання щодо того, де зареєструвати криптокомпанію, виходить за рамки звичайного вибору країни з низьким рівнем оподаткування. Мова йде про пошук балансу між юридичною надійністю, швидкістю реєстрації, вартістю обслуговування та можливістю повноцінного масштабування.

У цій статті я детально розгляну, як здійснюється вибір юрисдикції для криптобізнесу з урахуванням ключових правових і ділових факторів. Ви дізнаєтесь, які країни пропонують найбільш прийнятні умови для започаткування криптопроєктів, на які критерії слід звертати увагу під час реєстрації компанії за кордоном, і в яких випадках необхідна криптоліцензія. Я торкнуся питань оподаткування, банківського обслуговування, ліцензування, а також юридичних ризиків, з якими стикаються власники міжнародних структур.

Юридичні цілі та завдання реєстрації іноземної компанії

Відповідь на питання, навіщо реєструвати компанію за кордоном, в першу чергу залежить від бізнес-моделі та стратегічних цілей підприємця. Як правило, міжнародні компанії створюються для оптимізації оподаткування, отримання доступу до іноземних інвестицій, спрощення валютних розрахунків, а також підвищення репутаційної стійкості при співпраці з міжнародними партнерами. Проте для проєктів у сфері блокчейну та цифрових активів такі цілі доповнюються необхідністю юридичної легалізації їхньої діяльності.

Реєстрація компанії за кордоном часто використовується не лише як спосіб мінімізувати фіскальне навантаження, але і як інструмент для виходу на нові ринки. Наприклад, якщо стартап планує працювати з користувачами в ЄС, йому буде необхідне дотримання європейських норм, зокрема отримання криптоліцензії та відповідність вимогам щодо захисту даних. Заснування міжнародного криптовалютного проєкту за таких умов означає підготовку правової бази, яка буде визнана у відповідному регіоні.

Важливу роль також відіграє спеціалізація бізнесу. До прикладу, реєстрація торгової платформи потребуватиме одного набору дозволів, тоді як кастодіальний сервіс, що пропонує зберігання цифрових активів, повинен буде відповідати суворішим нормам кібербезпеки та захисту даних клієнтів. Відповідно, для кожного виду діяльності — чи то торгівля, управління активами, зберігання, чи запуск власного токена — необхідно започаткувати стартап у сфері цифрових активів за кордоном, враховуючи місцеві правові особливості.

Для бізнесів, орієнтованих на масштабування та залучення інституційних клієнтів, критично важливо розпочати криптодіяльність в іноземній країні, де діє легальне визнання цифрових активів. Лише за наявності прозорої структури та відповідних дозволів можлива співпраця з банками, лістинг на біржах і повноцінна інтеграція з міжнародними платіжними системами.

Водночас слід розуміти: отримання юридичного статусу криптопроєкту за кордоном — це не шаблонна процедура. У різних країнах діють різні вимоги до розкриття інформації про бенефіціарів, фінансових резервів, наявності фізичного офісу і навіть до громадянства директора. Не врахувавши ці фактори, реєстрація криптокомпанії може або затягнутися, або закінчитися відмовою регулятора.

При цьому не обов'язково вибирати дорогі фінансові центри. Підприємці можуть відкрити компанію за кордоном у юрисдикції з мінімальним статутним капіталом, якщо планують пілотний запуск або тестування моделі. Однак, якщо ви орієнтовані на довгострокове зростання, залучення венчурного капіталу та інституційних партнерів, необхідно враховувати не лише вартість реєстрації, але й правову інфраструктуру країни.

Для стартапів особливо важливим стає питання: де зареєструвати криптобізнес, адже юрисдикція визначає не лише операційну гнучкість, а й ступінь легітимності в очах клієнтів і партнерів. Деякі країни пропонують офшорну реєстрацію компанії без вимоги провадження реальної діяльності на їхній території. Однак, такі схеми підходять далеко не всім: великі гравці та міжнародні банки часто ставляться з підозрою до офшорів, особливо у криптосфері.

Критерії вибору юрисдикції для іноземної компанії

Для того, щоб уникнути критичних юридичних і фінансових помилок, необхідно заздалегідь визначити, як обрати юрисдикцію для криптобізнесу, враховуючи всі параметри, що впливають на подальше функціонування структури. Помилковий вибір країни для реєстрації може призвести не лише до зайвих витрат, а й до неможливості відкрити рахунок, отримати ліцензію або реалізувати комерційну модель. Тому комплексна правова оцінка особливо важлива на початковому етапі.

Одним з основних факторів виступає репутація країни на міжнародній арені. Країни, які перебувають у чорних або сірих списках ФАТФ чи мають обмежений доступ до міжбанківських розрахунків (наприклад, через SWIFT), рідко стають базою для серйозного криптобізнесу. Водночас навіть юрисдикції зі сприятливою податковою системою, але з низьким рівнем правової стабільності, можуть спричинити серйозні ризики в майбутньому.

Наступний критерій – податкова система. Підприємців цікавить не лише ставка корпоративного податку, а й оподаткування розподіленого прибутку, податки на приріст капіталу та обов'язковість податку на додану вартість. Якщо планується реєстрація міжнародного бізнесу, важливо враховувати угоди про уникнення подвійного оподаткування та можливість структурування бізнесу за допомогою холдингової моделі.

Третім за важливістю параметром виступає банківська інфраструктура. Криптокомпанії традиційно натрапляють на труднощі під час відкриття корпоративних рахунків. Деякі банки відмовляються обслуговувати цифрові проєкти навіть у легальних юрисдикціях. Тому реєстрація міжнародної криптокомпанії буде безглуздою, якщо у вибраній країні немає банків, готових працювати з цифровими активами.

Не менш важливими є вартість і швидкість реєстрації. Для багатьох стартапів критичним є термін виходу на ринок. У цьому контексті важливо розуміти, де вигідно відкрити компанію за кордоном, щоб витримати баланс між оперативністю реєстрації та юридичною надійністю майбутньої структури. Деякі країни обробляють заявки на інкорпорацію за 1–2 тижні, тоді як інші – від 3 до 6 місяців.

Особливу увагу слід приділити лояльності місцевих регуляторів до криптосфери. Навіть якщо країна формально дозволяє діяльність із цифровими активами, на практиці ліцензування може бути надмірно ускладненим. З цієї причини найкращі країни для криптобізнесу – це не лише ті, де низькі податки, а й ті, де існує чітка та зрозуміла процедура реєстрації, відкрита комунікація з наглядовими органами, а також підтримка з боку урядових програм.

Доступність правосуддя та захист прав власності — ще один важливий аспект, який необхідно врахувати. У країнах з політичною нестабільністю, слабкою судовою системою або високим рівнем корупції підприємець ризикує втратити контроль над активами в разі виникнення спірних ситуацій. Перш ніж відкривати компанію для здійснення криптодіяльності в іноземній юрисдикції, варто вивчити рівень правозастосування, незалежність судових органів та наявність міжнародних арбітражних угод.

Критерії вибору юрисдикції для криптобізнесу:

  • Міжнародна репутація та участь в угодах FATF, AML, CRS.
  • Ставка податку на прибуток та умови оподаткування дивідендів.
  • Наявність дружніх до криптовалюти банків і платіжних систем.
  • Середній строк реєстрації компанії та ліцензії.
  • Вимоги до статутного капіталу та офісної присутності.
  • Прозорість та ефективність судової системи.
  • Чіткість і передбачуваність регулювання цифрових активів.
  • Можливість отримання криптоліцензії без зайвої бюрократії.
  • Доступ до ринків ЄС, Азії, Латинської Америки.
  • Рівень навантаження комплаєнсу та необхідний обсяг внутрішньої звітності.

Залежно від пріоритетів компанії, слід обрати країну для криптобізнесу за кордоном, враховуючи стратегічну ціль: швидкий старт, залучення інвестицій, захист активів або легкий доступ до банківської системи. У наступних розділах ми розглянемо, які юрисдикції відповідають цим критеріям на практиці.

Особливості вибору юрисдикції для криптобізнесу

З огляду на посилення глобального контролю за операціями з цифровими активами, ліцензія на криптодіяльність за кордоном стає обов'язковою умовою для легального виходу на ринок. Навіть якщо в країні немає прямої заборони на роботу з криптовалютами, відсутність спеціального регулювання означає, що проєкт може бути заблоковано банком, біржею або навіть державним органом. Тому виважений вибір країни, розрахований на започаткування цифрового продукту, вимагає аналізу не лише загальних корпоративних нормативів, але й регуляторного режиму, який застосовується до криптовалютних сервісів.

Головною умовою є наявність правової бази. У юрисдикціях, де цифрові активи не визнано на законодавчому рівні, неможливо пройти процедуру ліцензування, отримати статус регульованого учасника ринку й налагодити надійні відносини з банками. Навпаки, якщо реєстрація криптобізнесу в різних країнах супроводжується зрозумілим і формалізованим процесом, бізнес отримує юридичний захист та доступ до інвестиційних каналів. Ключовими прикладами є Португалія, Литва, ОАЕ та Гонконг.

Вибір моделі визначає перелік документів, вимоги до команди, розмір статутного капіталу та технічні параметри системи безпеки. Отже, легалізація криптовалютної компанії за кордоном неможлива без попереднього зіставлення запланованих операцій із регуляторними вимогами.

Особливу увагу слід приділити вимогам до капіталу та фізичної присутності. Наприклад, згідно з MiCA, статутний капітал починається від 50 000€, а для біржових операторів може сягати 150 000€. У Гонконзі поріг починається з 500 000 HKD (≈64 000 $), але може зростати до кількох мільйонів доларів залежно від виду діяльності. Водночас у Сальвадорі зареєструвати криптокомпанію можливо за наявності лише 2 000 $ статутного капіталу. Таким чином, юрисдикції для криптобірж відрізняються за глибиною входу та фінансовим навантаженням на етапі реєстрації.

Вимога щодо фізичної присутності також важлива: більшість регуляторів вимагають відкриття офісу, призначення місцевого директора та фіксації IP-адрес серверів на території держави. Без цього неможлива реєстрація криптовалютної платформи в регульованій зоні. Винятки трапляються рідко і, як правило, стосуються перехідних режимів або sandbox-механізмів.

Для масштабування проєкту важливим до того ж є транскордонний режим. Деякі країни надають можливість експортувати ліцензію за допомогою механізму passporting. Наприклад, ліцензія CASP, видана в одній із країн ЄС, чинна на всій території Європейського Союзу. Це суттєво зменшує витрати та розширює клієнтську базу. Аналогічно, криптоліцензія, видана за кордоном, зокрема в ОАЕ, часто сприймається як ознака надійності та відкриває можливості співпраці з великими інституційними клієнтами.

З метою орієнтування у вимогах основних криптоюрисдикцій, нижче наведено узагальнений перелік ключових факторів, які варто враховувати:

На що слід зважати при виборі країни для криптопроєкту:

  • Наявність формалізованого регулювання цифрових активів (VASP/CASP/DASP).
  • Розмір статутного капіталу та вимоги до його підтвердження.
  • Вимоги щодо наявності фізичного офісу, до громадянства директора або місцевого персоналу.
  • Підтримка державою криптоінновацій або участь у регуляторній пісочниці.
  • Умови виходу на міжнародні ринки та можливість паспортизації.
  • Застосування стандартів ФАТФ, наявність інфраструктури AML/KYC.
  • Вимоги до розробки внутрішніх політик безпеки.
  • Рівень правозастосування та ймовірність регуляторного втручання.

Окремо слід враховувати, що ліцензування криптокомпаній у межах MiCA відрізняється суворістю, з іншого боку - високою довірою з боку банків і партнерів. Це робить ЄС привабливою зоною для тих, хто готовий інвестувати в довгострокову інфраструктуру, що відповідає європейським стандартам.

Популярні юрисдикції для реєстрації іноземної компанії: порівняльний аналіз

Після визначення юридичних критеріїв та особливостей крипторегулювання логічно перейти до порівняння найбільш запитуваних країн для реєстрації іноземної криптокомпанії. У цьому розділі розглянуто ключові регіони, популярні серед міжнародних інвесторів і власників цифрових платформ. Підхід до вибору залежить від цілей бізнесу, таких як: швидкий запуск, доступ до капіталу, фіскальна оптимізація або робота з інституційними клієнтами.

Для одних підприємців пріоритетом є зареєструвати криптокомпанію за кордоном максимально швидко та з мінімальними витратами. Для інших важливо відповідати високим вимогам регуляторів і будувати прозору юридичну структуру. Тому нижче ми розглянули п'ять географічних зон з урахуванням рівня регулювання, вартості ліцензій, вимог до капіталу та можливостей масштабування.

ЄС: Португалія, Литва, Чехія.

Якщо проєкт орієнтований на європейський ринок, доцільно обрати країну для криптобізнесу за кордоном серед держав Європейського Союзу. З січня 2025 року діє єдиний режим CASP, який поширюється на всі держави-члени в рамках регламенту MiCA. Водночас національні особливості, бюрократія та швидкість ліцензування значно відрізняються.

  • Реєстрація компанії в Португалії буде прийнятним варіантом для стартапів, яким важлива податкова гнучкість і лояльне ставлення регуляторів.
  • Литва зберігає статус активного учасника європейського крипторинку, хоча й посилила AML-процедури.
  • Чехія залишається оптимальним варіантом для невеликих проєктів, яким не потрібні складні інвестиційні інструменти.

Для тих, хто хоче відкрити криптобізнес в ЄС, ці країни можна вважати збалансованим рішенням з погляду довіри, ліцензування та доступності банківських послуг.

Азія: Гонконг, Сінгапур.

Регіон, що має високий рівень фінансової інфраструктури та де реєстрація криптобізнесу в Сінгапурі або Гонконзі автоматично означає отримання доступу до азійських ринків та міжнародних інституцій.

  • У Гонконзі діє суворе ліцензування VASP через SFC з високим порогом капіталу.
  • Сінгапур пропонує ліцензії на цифрові платіжні токени та підтримує розвиток DeFi, хоча й посилив контроль за AML.

Проєкти, орієнтовані на інституційних інвесторів та високий рівень довіри, зазвичай оформлюють криптоліцензію в одній із цих країн, попри значні стартові витрати.

Латинська Америка: Сальвадор, Панама.

Латинська Америка цікавить стартапи, які прагнуть зареєструвати криптопроєкт за кордоном з мінімальними витратами.

  • У Сальвадорі діє модель DASP. Можливо отримати криптоліцензію протягом декількох тижнів при мінімальному капіталі — лише 2 000$.
  • У Панамі реєстрація компанії можлива без ліцензії, проте робота з фіатом суттєво обмежена.

Для MVP та тестових запусків ці країни забезпечують низький поріг входу, але потребують обережності через слабку фінансову інфраструктуру.

Близький Схід: ОАЕ.

Якщо бізнес орієнтований на роботу з інвесторами з Перської затоки, вибір криптокомпанії в ОАЕ належить до найкращих варіантів. Тут функціонують такі незалежні регулятори: ADGM (Абу-Дабі) та VARA (Дубай).

  • ADGM пропонує суворий фінансове контролювання та ліцензії з капіталом від 250 000 американських доларів.
  • VARA орієнтований на інноваційні криптоформати, зокрема NFT, GameFi та токенізацію.

Для оформлення криптоліцензії в Еміратах знадобиться ґрунтовна юридична підготовка, місцевий офіс та штат співробітників. Натомість бізнес отримує міжнародний статус і можливість співпрацювати з банками ОАЕ.

Східна Європа та СНД: Грузія, Вірменія, Казахстан.

Країни регіону приваблюють підприємців, для яких важлива реєстрація криптокомпанії в Грузії або використання гнучкої правової моделі.

  • У Грузії діє перехідне регулювання. Низький капітал, спрощена процедура, але слабка судова система.
  • Вірменія пропонує базову реєстрацію з можливістю легалізації криптоплатформи через механізми регулювання фінтеху.
  • Казахстан розбудовує модель з обов'язковою ліцензією та суворим контролем за походженням коштів.

Ці країни підходять компаніям, яким потрібен швидкий старт, проте важливо розуміти: при масштабуванні може знадобитися повторна реєстрація криптопроєкту за кордоном — у стабільнішій та більш авторитетній юрисдикції.

Порівняльна таблиця: юрисдикції за ключовими параметрами

Юрисдикція

Вид ліцензії

Капітал від

Термін реєстрації

Регуляторні ризики

Рівень банківської підтримки

Португалія

CASP (MiCA)

50 000€ для базових послуг (Class 1), 125 000€ (Class 2), 150 000€ (Class 3)

3–6 місяців

Низький

Високий

Литва

CASP (MiCA)

125 000 € (Custody/Exchange), 150 000 € (повний спектр послуг)

4–6 місяців

Середній

Середній

Чехія

CASP (MiCA)

50 000€ для базових послуг (Class 1), 125 000€ (Class 2), 150 000€ (Class 3)

До 5 місяців

Середній

Середній

Гонконг

VASP

HK$ 5 000 000 (~ 640 000$) сплаченого капіталу, плюс мінімум HK$ 3 млн ліквідності

6–9 місяців

Низький

Високий

Сінгапур

DPT License

250 000S$

6–12 місяців

Середній

Високий

Сальвадор

DASP

2 000 $ статутного капіталу (5 % сплачено при реєстрації)

1–2 місяці

Високий

Низький

ОАЕ (ADGM/VARA)

VASP

$250 000 для віртуальних активів АБО 6 місяців операційних витрат (варіант нижче 10 000$ можливий лише для базових категорій)

3–6 місяців

Середній

Високий

Грузія

без формального статусу

Немає вимог щодо мінімального капіталу

1–2 місяці

Середній

Середній

Реєстрація та ліцензування міжнародної компанії

Міжнародний діловий досвід свідчить: незалежно від обраної країни реєстрація компанії за кордоном – це завжди багатоетапний і суворо формалізований процес, який вимагає не лише часу, а також юридичної підготовки. Особливо, якщо йдеться про цифрові проєкти, які працюють з криптовалютою або токенізованими активами.

Підбір юрисдикції для реєстрації іноземної компанії слід проводити з урахуванням усіх ліцензійних обмежень, вимог до корпоративної структури, форми власності та фінансової відповідальності. Без дотримання цих норм реєстрацію може бути визнано недійсною або це може призвести до відмови в банківському обслуговуванні.

Класична реєстрація іноземної компанії охоплює декілька стандартних юридичних етапів, кожен з яких має бути виконаний з урахуванням вимог конкретної юрисдикції. Процедура може різнитися за глибиною та складністю залежно від того, чи планує компанія просто вийти на міжнародний ринок, чи додатково отримати ліцензування для провадження криптодіяльності.

Нижче наведено покроковий алгоритм оформлення як стандартної компанії, так і криптоорієнтованого проєкту.

Етап 1

Вибір правової форми та юрисдикції

На цьому етапі необхідно визначити тип структури: LLC, IBC, JSC, LLP тощо. Одночасно приймається рішення щодо країни інкорпорації. Ключовими факторами є доступ до ліцензування, наявність угод про уникнення подвійного оподаткування та визнання цифрових активів на законодавчому рівні. Саме тут формується основа для майбутньої легалізації проєкту, особливо якщо ви плануєте зареєструвати криптокомпанію в регульованій юрисдикції.

Етап 2

Підготовка установчих документів і подання заявки

Оформлюються статут, меморандум про заснування, відомості про бенефіціарів, а також підтвердження юридичної адреси. При запуску криптобізнесу за кордоном необхідно додатково надати описи бізнес-моделі, архітектури платформи та майбутніх продуктів (наприклад, токенів, API-інтеграцій, кастодіальних функцій).

Етап 3

Призначення директорів і розподіл часток

Регулятори вимагають розкриття інформації про власників, розподілу акцій та призначення відповідальних осіб. У більшості країн обов'язковою є наявність місцевого директора (у деяких — податкового резидента). Без виконання цих умов неможливе отримання криптоліцензії в ЄС, ОАЕ чи Гонконзі.

Етап 4

Внесення статутного капіталу

Необхідне його фактичне внесення та документальне підтвердження. Це обов'язкова умова, якщо ви шукаєте відповідь на питання, де відкрити криптокомпанію з метою отримання статусу регульованого суб'єкта. При цьому сума залежить від виду послуг: обмін, зберігання, інвестиційне консультування тощо.

Етап 5

Розробка внутрішньої документації комплаєнсу

У рамках вимог AML/KYC необхідно затвердити та впровадити внутрішні політики щодо ідентифікації клієнтів, моніторингу транзакцій, ведення звітності та запобігання легалізації незаконних доходів. Ці положення є обов'язковими не лише для ЄС, а й для більшості країн, де потрібне оформлення криптоліцензії відповідно до стандартів FATF.

Етап 6

Подання заявки на ліцензування (за потреби)

Для компаній, що працюють у криптосфері, особливої уваги потребує етап подання документів до місцевого регулятора. Залежно від моделі ліцензії (VASP, CASP, DASP) формується пакет документів, проводиться аудит IT-інфраструктури, можуть запитуватись тестові сценарії та звіти з кібербезпеки.

На завершення варто підкреслити: процедура реєстрації іноземної компанії вимагає комплексного підходу — від вибору країни до ліцензування та впровадження процедур внутрішнього контролю. Успішний запуск можливий лише за умови дотримання всіх формальностей та належного юридичного супроводу.

Податкові та звітні зобов'язання при реєстрації іноземної криптокомпанії

На етапі структурування проєкту вкрай важливо враховувати фіскальні наслідки, які потягне за собою підбір юрисдикції для реєстрації іноземної компанії. Навіть за формально низької ставки корпоративного податку сукупні зобов'язання можуть бути значними через приховані платежі, подвійне оподаткування та складну звітність. Це особливо важливо для компаній, що працюють з цифровими активами, оскільки не всі податкові системи світу однозначно визначають, як саме оподатковувати криптотранзакції.

Перш ніж обирати країну для криптобізнесу, необхідно проаналізувати, які види оподаткування застосовуються до криптокомпаній. Насамперед це:

  • Податок на прибуток підприємств (корпоративний).
  • Податок на розподіл дивідендів.
  • Податок на приріст капіталу (capital gains).
  • ПДВ.
  • Спеціальні криптоподатки або збори.

Розглядаючи питання, які юрисдикції для криптобізнесу вважаються кращими, слід враховувати два ключові аспекти: податкові ставки та особливості регулювання криптоактивів. Низька податкова ставка сама по собі не є перевагою, якщо вона супроводжується значним адміністративним навантаженням, відсутністю підтримки з боку банківських установ або низьким рівнем комплаєнсу.

На особливу увагу заслуговує питання оподаткування криптокомпаній за кордоном: у деяких країнах (наприклад, у Сальвадорі) криптовалюти звільнені від оподаткування як активи, в інших — оподаткування залежить від статусу резидентства, а в третіх — застосовуються гібридні режими.

Під час формування податкової моделі важливо враховувати:

  • режим оподаткування прибутку від операцій з криптоактивами;
  • визнання токенів майном, валютою чи цінними паперами;
  • можливість відрахування витрат на розробку, аудит та зберігання активів;
  • вимоги щодо щорічного подання фінансової та податкової звітності;
  • обов’язковість зовнішнього аудиту.

Наведемо порівняльну таблицю з акцентом на податкові ставки різних країн, які використовуються при реєстрації криптопроєктів:

Юрисдикція

Корпоративний податок (CIT)

Податок на дивіденди (WHT)

Податок на криптовалюту / CGT

Обов'язкова звітність

Аудит

Португалія

20% – стандартна ставка; пільга 16% для МСП на перші 50 000€

25% WHT (збільшується до 35% для країн із санкційного списку)

0% при утриманні > 365 днів; інакше ставка CGT до 28%

Так

Так

Литва

15% звичайна ставка + 1% соц. внесок = 16%

~16% (аналог податку на прибуток підприємств (CIT))

CGT як звичайний дохід: 15–20% (зазвичай 15%)

Так

Так

Чехія

21%

15% (35% для нерезидентів)

0% при володінні активами ≥ 3 років; інакше 15% для фізичних осіб / CIT 21% для корпорацій

Так

Так

Гонконг

8,25% (до HK$ 2 млн) + 16,5% (понад)

0%

0% CGT; торгівля криптовалютою обкладається Profits Tax (8,25/16,5)

Так

Так

Сальвадор

30% – стандартна ставка

5% (попри офшорну ставку)

0% на операції з біткоїном (відповідно до Bitcoin Law)

Так

Так

Грузія

15% при розподілі прибутку (не нараховується до моменту розподілу)

5%

Для фізичних осіб — не оподатковується; для юридичних — 15% при розподілі

Так

Так (у разі обороту > ₾500 000)

ОАЕ (ADGM/VARA)

0% до AED 375 000, потім 9%

0%

0% CGT; Компанії сплачують 9% з прибутку

Так

Так

Сінгапур

17%

0%

0% для інвесторів; Трейдинг оподатковується CIT 17%

Так

Так

Як бачимо, криптовалютне оподаткування суттєво відрізняється навіть серед розвинених юрисдикцій. У країнах з м'якою позицією (Сальвадор, Грузія, ОАЕ) підприємці отримують фіскальні пільги, але можуть зіткнутися з обмеженнями під час роботи з міжнародними банківськими установами. Натомість такі держави, як Литва чи Чехія, пропонують більш жорстке контролювання, хоча й надають більшу легітимність на думку інвесторів.

Компанії також зобов'язані дотримуватися вимог щодо податкової звітності іноземної компанії, зокрема:

  • щорічне подання фінансової звітності,
  • податкові декларації відповідно до місцевого законодавства,
  • повідомлення про контрольовані іноземні структури (в ЄС),
  • складання звітів з трансфертного ціноутворення (за наявності групи компаній).

У деяких юрисдикціях додатково вимагається проведення щорічного аудиту, навіть за відсутності прибутку. Це правило особливо актуальне для компаній, що отримали статус криптоплатформи. Важливо заздалегідь розуміти, як сплачувати податки за кордоном і які документи необхідно подавати, щоб уникнути санкцій або блокувань з боку податкових органів.

Вартість і терміни реєстрації та ліцензування іноземної криптокомпанії

Обираючи країну для інкорпорації, надзвичайно важливо враховувати не лише юридичні вимоги та репутаційні ризики, а й вартість реєстрації компанії за кордоном, включно з подальшими витратами на обслуговування, продовження ліцензії та ведення внутрішньої звітності. Для стартапів з обмеженим бюджетом фінансове навантаження може стати визначальним фактором при виборі юрисдикції.

Підбір юрисдикції для реєстрації іноземної компанії слід починати з оцінки загального бюджету: окрім статутного капіталу, потрібно враховувати юридичні та нотаріальні послуги, витрати на аудит, банківський супровід, утримання офісу, заробітну плату місцевих співробітників та оплату відповідальних за комплаєнс. У країнах з високими вимогами до фізичної присутності, як-от в ОАЕ або Сінгапурі, витрати можуть сягати десятків тисяч доларів на рік.

Якщо проєкт орієнтовано на легалізацію криптосервісу, додатково буде потрібна вартість криптоліцензії в різних країнах, що варіюється залежно від типу дозволу (обмін, зберігання, управління активами тощо), обсягу заявлених послуг і структури компанії.

Ще один важливий параметр — строк отримання ліцензії для криптокомпанії. У деяких юрисдикціях рішення ухвалюється протягом 2–3 місяців, в інших — цей строк може тривати до року. Це безпосередньо впливає на таймінг виходу продукту на ринок.

Вибір країни для реєстрації закордонної юридичної особи має враховувати не лише вартість започаткування, але й майбутні витрати: щорічні ліцензії, обов'язкові аудити, місцеві податки, оплата послуг директора та адміністративної підтримки.

У стартап-середовищі побутує думка, що реєстрація компанії – це питання 1–2 тижнів і кількох сотень доларів. Для криптопроєктів таке припущення помилкове. Реальні терміни, якщо йдеться про ліцензовану структуру, становлять у середньому від 3 до 9 місяців з урахуванням усіх погоджень. Тому бюджет на реєстрацію іноземної компанії варто формувати із запасом, включаючи в нього не лише первинне оформлення, а й 12 місяців підтримки на етапі становлення.

Проєкти, орієнтовані на швидкий старт, можуть розглянути можливість швидкого запуску криптопроєкту за кордоном у таких країнах, як Сальвадор або Грузія. Однак тим, хто планує вихід на міжнародні ринки, залучення інвестицій та лістинг на біржах, доцільніше одразу орієнтуватися на юрисдикції з високим регуляторним статусом — попри вищу вартість.

Отже, оформлення криптокомпанії в різних країнах потребує не лише юридичного аналізу, а й ретельного фінансового планування. Інакше компанія ризикує втратити доступ до ринків, банків та інвесторів через незавершений або неповний процес ліцензування.

Specialist icon
Виникли питання?

Зв’яжіться з нашими спеціалістами

Банківське обслуговування та комплаєнс для криптопроєктів за кордоном

Одним з найбільш важливих питань при виході на міжнародні ринки є вибір країни для заснування іноземного бізнесу з можливістю подальшого відкриття розрахункового рахунку. Особливо це актуально для криптокомпаній: банки, як і раніше, обережно ставляться до цифрових активів, навіть якщо криптопроєкт повністю легалізований у своїй юрисдикції.

Визначення належної юрисдикції для створення іноземної компанії має супроводжуватися аналізом банківської практики відповідної країни. Важливо розуміти, що сама по собі реєстрація не гарантує доступу до фінансової інфраструктури. Більшість міжнародних банківських установ проводить багаторівневу перевірку, що включає верифікацію структури власності, аналіз процедур комплаєнсу та оцінку походження коштів.

Найпоширеніші проблеми:

  • відмова у відкритті рахунку через зв’язок з криптовалютою;
  • замороження коштів під час верифікації;
  • неможливість отримання SWIFT-коду;
  • вимога ліцензійних документів (особливо в ЄС та ОАЕ).

Якщо ви плануєте відкрити рахунок для іноземної компанії, необхідно заздалегідь обрати юрисдикцію, де функціонують банки, здатні обслуговувати бізнеси, пов'язані з цифровими активами. Таких країн небагато, зокрема: Швейцарія, Литва, Сінгапур, ОАЕ, Португалія та частково Гонконг.

Водночас для реєстрації криптокомпанії за кордоном з доступом до банківської системи, необхідно суворо дотримуватися наступних умов:

  • наявність чинної ліцензії або, щонайменше, листа від регулятора;
  • доказ легального походження коштів;
  • чинна AML/KYC-система;
  • прозора структура бенефіціарів.

У більшості випадків банки вимагають надання:

  1. Статуту та установчих документів.
  2. Бізнес-плану з описом фінансових потоків.
  3. Ліцензії або регуляторного дозволу.
  4. Політики AML/KYC.
  5. Копій паспортів бенефіціарів і директорів.
  6. Адреси місцевого офісу.
  7. Контракту з постачальниками послуг (наприклад, блокчейн-інтеграторами або кастодіанами).

Аби відкрити банківський рахунок для криптокомпанії за кордоном, бажано скористатися послугами спеціалізованих банків (наприклад, Bank Frick, SEBA, Signum або LHV), які вже працюють з криптосектором. Проте навіть у дружніх до криптовалюти банківських установах важливо забезпечити високий рівень юридичної прозорості.

Оформлення банківського рахунку на криптокомпанію практично неможливе без попереднього впровадження процедур комплаєнсу. Передбачається розробка внутрішнього регламенту за такими напрямами:

  • перевірка клієнтів (KYC) і постачальників (KYB);
  • моніторинг транзакцій;
  • оцінка ризиків по кожному контрагенту;
  • призначення відповідального за комплаєнс;
  • ведення внутрішнього журналу інцидентів;
  • обов'язкова звітність щодо підозрілих операцій.

Саме тому банківське обслуговування криптобізнесу завжди пов'язане з додатковими витратами. На практиці вартість обслуговування комплаєнсу може сягати декількох тисяч євро на місяць. Крім того, банки вимагають регулярного надання звітів про рух коштів і підтвердження легітимності операцій.

Якщо проєкт не може надати підтвердження регуляторного статусу, рахунки може бути заблоковано. У деяких країнах (наприклад, у Польщі чи на Кіпрі) такі випадки набули масового характеру, попри формальну легальність діяльності компаній. У такому випадку відкрити рахунок на криптокомпанію в іноземній юрисдикції стає практично неможливим без реорганізації всієї структури.

Правові ризики та захист активів при веденні бізнесу за кордоном

Навіть за ретельно пропрацьованої структури підбір юрисдикції для реєстрації іноземної компанії завжди пов'язаний з потенційними правовими ризиками. Власник бізнесу може зіткнутися не лише з санкціями чи штрафами, а й з повною втратою контролю над активами за певних обставин. Особливо це стосується криптосектору, де правозастосовна практика в деяких країнах досі залишається непередбачуваною.

Приймаючи рішення про вихід на міжнародний ринок, важливо заздалегідь провести аналіз юрисдикцій для міжнародної реєстрації компанії з погляду правової стійкості. Тобто слід подумати про:

  • рівень захисту власності;
  • можливість міжнародного арбітражу;
  • стабільність судової системи;
  • наявність прецедентної практики щодо цифрових активів;
  • ставлення регуляторів до помилок з боку ліцензованих суб'єктів.

У деяких випадках підприємцю вдається зареєструвати іноземну криптокомпанію, але вже під час першої перевірки він стикається з вимогою надати внутрішню документацію, технічні схеми або договори з контрагентами. За їхньої відсутності рахунок може бути заблоковано, а ліцензію призупинено.

Крім того, бізнес, пов'язаний з цифровими активами, несе підвищену відповідальність за порушення вимог AML та санкційного контролю. Навіть якщо сама операція не порушує закон, недостатній рівень контролю за клієнтами може бути розцінений як співучасть у фінансових махінаціях. В ЄС та ОАЕ за такі дії передбачено багатомільйонні штрафи та кримінальне переслідування.

Важливо розуміти, що відповідальність несуть не лише бенефіціари, а й директори, члени правління, а також юридичні особи, які входять до групи. У деяких юрисдикціях, зокрема в Гонконгу, Литві та Сінгапурі, директори зобов'язані підтверджувати особисту обізнаність щодо діяльності компанії та стану її комплаєнсу. Порушення можуть призвести до дискваліфікації, адміністративних стягнень і навіть екстрадиції.

Для мінімізації правових ризиків рекомендується завчасно структурувати активи, використовуючи інструменти захисту власності. Нижче наведено перелік механізмів, які допомагають зберегти контроль над бізнесом:

  • Трасти використовуються для передачі прав на майно третій особі зі збереженням контролю бенефіціаром.
  • Холдингові компанії дозволяють ізолювати операційні та ризикові активи, а також оптимізувати оподаткування.
  • Договори акціонерного контролю закріплюють права мажоритарних учасників у разі конфліктів або рейдерських атак.
  • Страхування відповідальності директорів (D&O Insurance) покриває юридичні витрати у разі притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
  • Механізми захисту інтелектуальної власності — реєстрація на окрему особу, яка не пов’язана безпосередньо з операційною компанією.
  • Реєстрація прав у країнах, де визнається англійське право — наприклад, на Кіпрі або в ОАЕ, для отримання доступу до міжнародного арбітражу.
  • Дублювання офлайн-доступу до ключової документації та цифрових гаманців — як запобіжник від технологічних збоїв і неправомірного доступу.

Якщо ви плануєте заснувати криптовалютну компанію в іншій країні, варто передбачити систему юридичного захисту ще до початку здійснення операцій. Це особливо важливо в юрисдикціях з високим рівнем ризику, нестабільною політичною системою або слабким захистом прав власності.

Компанії, які прагнуть оформити криптокомпанію за кордоном, повинні враховувати: закордонні структури, зареєстровані без належних правових механізмів захисту, легко стають вразливими до адміністративного тиску, санкцій та корпоративних спорів.

Слід також пам'ятати: відкриття криптовалютного бізнесу в іноземній юрисдикції — це лише частина завдання. Важливіше забезпечити його довгострокову життєздатність, стійкість і захищеність. У цьому контексті інвестиції в грамотну юридичну архітектуру — це не витрати, а елемент виживання та конкурентної переваги.

Практичні рекомендації та помилки при виборі країни для ведення криптобізнесу

Перехід від локальної моделі до міжнародної вимагає не лише юридичних знань, а й стратегічного розуміння бізнес-ризиків. Навіть найперспективніша юрисдикція може виявитися неефективною, якщо структуру було обрано без урахування специфіки крипторинку. Саме тому вибір відповідної країни для відкриття закордонної компанії – це не просто питання реєстрації, а комплексна правова та управлінська задача.

Основна помилка, якої припускаються підприємці, – спроба заощадити на консалтингу та розробці структури. На практиці це призводить до того, що компанія опиняється в країні, де неможливо відкрити банківський рахунок, отримати ліцензію або провести транзакцію у фіаті. При цьому формально бізнес зареєстровано, але фактично – паралізований.

Типові помилки:
Ігнорування вимог ліцензування
Багато бізнесменів намагаються обійти регулювання, реєструючи компанію в "м'якій" юрисдикції без отримання необхідних дозволів. Як наслідок — блокування рахунків, неможливість лістингу на біржах та відмова партнерів від співпраці.
Орієнтування лише на податкові ставки
Низький податок не компенсує правову нестабільність чи репутаційні ризики. Помилки при реєстрації компанії за кордоном, зумовлені виключно податковими пільгами, можуть призвести до санкцій або відмови в обслуговуванні.
Вибір країни без урахування цільового ринку
Якщо ваш бізнес орієнтований на користувачів у ЄС, реєстрація в Панамі — стратегічна помилка. Логічно спершу провести аналіз юрисдикцій для реєстрації бізнесу за кордоном, орієнтуючись на ринок, а не лише на формальні зручності.
Нерозуміння відмінностей у звітності та аудиті
Компанії часто недооцінюють обсяг адміністративного навантаження. В ЄС, наприклад, щорічна звітність і аудит є обов'язковими навіть за відсутності обігу коштів. Це необхідно враховувати на старті, щоб уникнути потрапляння в зону ризику щодо санкцій.
Відсутність локального представництва
Для багатьох юрисдикцій наявність фізичного офісу, місцевого директора та відповідального за комплаєнс є обов'язковою умовою. Без цих елементів структура розглядатиметься як фіктивна.

На цьому етапі особливо важлива рекомендація юриста з питань реєстрації криптокомпанії — фахівець допоможе адаптувати структуру під конкретну бізнес-модель, підготувати необхідні документи та уникнути помилок у процесах ліцензування, оподаткування та структурування.

Міжнародна практика свідчить: найефективнішим підходом є супровід компанії не лише на етапі реєстрації, а й на стадії виведення на ринок. Отже, консалтинг з реєстрації криптобізнесу має включати:

  • Юридичну діагностику моделі та вибір юрисдикції.
  • Підготовку бізнес-плану та внутрішніх політик.
  • Побудову трастової, холдингової або інвестиційної структури.
  • Узгодження з банками та підготовку KYC-профілю.
  • Допомога в отриманні ліцензії та відкритті рахунку.
  • Організація постійного міжнародного юридичного супроводу для криптокомпаній.

Сама по собі реєстрація — це лише інструмент. Без належної підготовки та супроводу вона може не тільки не вирішити завдання, але й погіршити ситуацію. Саме тому важливо отримати допомогу у відкритті іноземної компанії від юристів, що працюють з криптоструктурами та розуміють міжнародні стандарти регулювання.

Для тих, хто планує вибір країни для реєстрації криптопроєкту, важливо розглядати юрисдикцію не як точку на карті, а як юридичну платформу, на якій базуватиметься бізнес-модель. Вона повинна бути легальною, стабільною та масштабною. Лише тоді реєстрація за кордоном буде інвестицією, а не репутаційним ризиком.

Висновок

Підбір юрисдикції для реєстрації іноземної компанії — це не одноразова адміністративна процедура, а стратегічне рішення, яке безпосередньо впливає на юридичну стійкість, репутацію та інвестиційну привабливість проєкту. Особливо це актуальне для компаній, які працюють з цифровими активами, де кожен елемент структури — від статутного капіталу до механізму комплаєнсу — має бути ретельно перевірений та відповідати міжнародним стандартам.

Вибір оптимальної країни для започаткування бізнесу за кордоном потребує всебічного аналізу: юридичного, податкового, операційного та комплаєнс. Умовно доступні юрисдикції з мінімальними вимогами підходять для пілотних проєктів та MVP, однак під час масштабування такі структури неминуче стають неефективними. Навпаки, дорожчі, але стабільні країни (ЄС, ОАЕ, Гонконг) дають змогу побудувати повноцінний інфраструктурний бізнес із доступом до банків, маркетплейсів та інституційних інвесторів.

Підприємцям, які планують зареєструвати криптоплатформу в іноземній юрисдикції, слід враховувати, що універсального рішення не існує. Кожна модель потребує індивідуального проєктування, юридичної адаптації та розуміння особливостей місцевого регулювання. Без цього неможливо ані відкрити рахунок, ані пройти аудит, ані вийти на глобальний ринок.

Якщо ви маєте намір запустити криптовалютний проєкт в іншій країні, не варто недооцінювати значення професійного юридичного супроводу. Грамотний консалтинг на етапі планування дає змогу не лише уникнути помилок, а й створити конкурентну перевагу — чи то у вигляді економії на податках, прискореного ліцензування, чи то вищої лояльності банків.

Форма замовлення послуги
Ім’я
Поле має бути заповнено
Email
Введіть правильний e-mail
Як зв'язатися із Вами?*
Контактний номер
Введіть правильний номер
messenger
Поле має бути заповнено
Ваш коментар