Створення інвестиційного фонду

У статті викладено деякі ключові моменти, які потрібно враховувати під час реєстрації інвестиційного фонду в закордонній юрисдикції.

Регулювання інвестиційної діяльності за кордоном

Термін «інститут колективного інвестування» (CII) зазвичай відноситься до зареєстрованих інвестиційних фондів і компаній, які вкладають кошти у фінансові активи (переважно ринкові цінні папери та банківські депозити).

Якщо Ви плануєте розпочати інвестиційну діяльність в іноземній юрисдикції, зверніть увагу, що CII може бути відкритою або закритою. Коли термін дії необмежений, то кількість випущених акцій/паїв не має обмежень, і вони можуть бути, на вимогу власників, викуплені прямо чи опосередковано з допомогою активів підприємства. У випадку закритого виду, кількість випущених акцій/паїв є фіксованою, й інвестори, які входять або виходять з фонду, повинні купувати або продавати існуючі акції. CII може виплачувати періодичні дивіденди, капіталізувати доходи або поєднувати ці підходи залежно від умов, викладених у його проспекті.

Перед тим як зареєструвати інститут колективного інвестування за кордоном, варто врахувати, що проспект встановлює інвестиційну політику CII щодо видів фінансових інструментів або інших активів, які будуть придбані (наприклад, облігації, акції, нерухомість) та їх географічне положення (наприклад, азіатські) , американські, європейські, ринків), валютної складової, будь-якої іншої інвестиційної стратегії.

Схеми колективних інвестицій можуть мати різні цілі. Наприклад, деякі CII можуть бути націлені на зростання капіталу і в цілому характеризуватись як фонди «зростання», тоді як інші можуть бути структуровані для отримання регулярного потоку доходів через відсотки та/або дивіденди і характеризуватись як фонди «доходів». У проспекті емісії вказується, чи може такий механізм здійснювати будь-яку діяльність із залучення позикових коштів.

Що таке інвестиційний фонд?

Інвестфонд – це CII, який випускає акції (якщо використовується корпоративна структура) або паї (у випадку трастової структури) для громадськості й інвестує залучений капітал у фінансові та/або нефінансові активи. Такі бізнес-структури надають широкі інвестиційні можливості та низькі інвестиційні збори, аніж інвестори могли б отримати самостійно. Ви можете:

• заснувати пайовий фонд за кордоном;
• створити біржовий фонд в іноземній юрисдикції;
• зареєструвати фонд фінансового ринку за кордоном;
• створити хедж-фонд у закордонній юрисдикції.

AIF (фонди альтернативних інвестицій) та UCITS (підприємства з колективного інвестування в переказні цінні папери) також є варіантами для інвесторів.

Плануючи заснувати AIF у Європі чи Азії, зверніть увагу, що вони призначені лише для професійних інвесторів. Якщо такі бізнес-структури доступні для непрофесійних інвесторів, вони мають бути уповноважені на таку діяльність Регулятором обраної Вами країни.

UCITS – це вид європейського фонду, який продається відповідно до єдиної нормативної схеми на всій території Євросоюзу. Наприклад, він є кращим для підприємців, зацікавлених у відкритті голландського інвестиційного фонду.

Започаткування фонду прямих інвестицій (PEF) за кордоном

PEF може інвестувати кошти лише в активи, які не торгуються на відкритому ринку. На практиці інвестиції таких фондів вкладаються в компанії-початківці. Так, фонд стає засновником фірми.

У процесі створення фонду прямих інвестицій в іноземній юрисдикції Ви можете розраховувати на отримання:

1. Збільшення грошового потоку для Вашого бізнесу.
2. Повного контролю за управлінням фондом.
3. Високу дохідність такої бізнес-структури.
4. Податкові пільги.

Відкрити фонд нерухомості в іноземній юрисдикції

Такий вид дозволяє Вам володіти нерухомістю або купити частку в компанії нерухомості з мінімальними вкладеннями, ефективно управляти своїми портфелями нерухомості. У результаті Ви можете розраховувати на отримання:

1. Доходів від оренди власного майна.
2. Надійного вкладення у вигляді пайового володіння нерухомістю.
3. Податкові переваги.
4. Ефективне управління високоприбутковим інвестиційним портфелем.

Створення фонду венчурного капіталу за кордоном

Фонд дозволяє інвестувати в інноваційні проекти, стартапи, великі технологічні прориви або відкривати нові підприємства з привабливим бізнес-планом. Інвестор набуває частку компанії. Під час реєстрації Вам можуть бути доступні:

1. Приватний капітал на фінансування комерційної діяльності.
2. Податкові пільги.
3. Інвестиційний інструмент для Вашого зростання

Запуск інвестиційного фонду за кордоном: напрямки для вкладень

Створення фонду іноземних інвестицій – складний процес, який потребує тривалої попередньої підготовки. Вам знадобляться юридичні та податкові консультації, підготувати підписку на акції, Статут і багато іншого. Також необхідно ознайомитись з умовами місцевого регулювання інвестиційної діяльності в іноземній юрисдикції та уповноваженими органами. Наприклад, у Великій Британії це FCA, а в Чеській Республіці – CNB.

Інвестори зазвичай воліють відкрити інвестиційний фонд в авторитетній юрисдикції. На вирішення яку країну обрати впливає безліч факторів. Наприклад, до важливих аспектів належать такі:

• близькість інвесторів до держави, в яку вони хотіли б інвестувати;
• основні умови інвестування;
• податкові пільги, які можуть одержати інвестори;
• рівень бюрократії;
• соціально-політичне становище держави.

Ті, хто цікавиться, як створити інвестиційний фонд за кордоном, повинні знати, що юридичні вимоги можуть змінюватись від країни до країни. У випадку підприємців, зацікавлених в інвестуванні фондів у Європі, Ірландія та Люксембург є одним з основних напрямків для такої діяльності.

Люксембург є одним із найрозвиненіших світових фінансових центрів, економіка якого заснована на фінпослугах. Крім цього, юрисдикція вважається першою європейською країною, яка створила інвестиційний механізм. З іншого боку, започаткування інвестиційного фонду в Ірландії надасть Вам одне з найрозвиненіших бізнес-середовищ на європейському рівні з орієнтованим на інвестиції законодавством і гнучкою системою оподаткування.

Які фактори впливають на вибір юрисдикції?

Вибір інвестиційного призначення ґрунтується на аналізі сукупності факторів і прийняття рішення, що прямо впливає на інвестиційні можливості, які можуть виникнути в цій країні. Один із найважливіших аспектів стосується загальних умов, що є в державі, й основних капіталовкладень. Інвестори повинні ознайомитися з:

• основними законодавчими критеріями, яким потрібно відповідати з метою створення інвестиційного фонду за кордоном;
• документами, які необхідно надати;
• умовами ліцензування;
• кількістю процедур, які потрібно виконати для реєстрації іноземного інвестфонду.

У деяких країнах за законом потрібно отримати ліцензію на провадження інвестиційної діяльності (залежить від виду фонду, обраного для реєстрації, а також від громадянства інвестора). Додаткові чинники, що впливають на рішення, пов'язані з податковими вимогами, які фонд повинен дотримуватися протягом фінансового року, індивідуальним оподаткуванням інвесторів, податковими пільгами тощо.

При ухваленні рішення про призначення інвестицій правильним варіантом стане проведення порівняльного аналізу країн, які інвестор визначив для своїх цілей.

Започаткування інвестфонду за кордоном: відкриті чи закриті структури

Більшість активів належить відкритим пайовим інвестфондам. Ці структури випускають нові акції в міру того, як інвестори вкладають кошти, і списують їх у міру їхнього викупу інвесторами.

Заснування фонду закритого виду в іноземній юрисдикції передбачає створення керованого виду підприємства, яке випускає фіксовану кількість акцій, що торгуються на біржі. Поки розраховується чиста вартість активів (NAV), фонд торгується на основі попиту та пропозиції.

Структурування діяльності інвестфондів: інвестори та ринки

Заснування роздрібного фонду в ЄС здійснюється згідно з Директивою UCITS. Вона висуває високі вимоги до захисту інвесторів. Керуючий повинен підготувати проспект емісії, схвалений відповідними органами та виконати обмеження щодо портфеля, щоб збалансувати інвестиційні ризики.

Якщо Вас цікавить започаткування AIF за кордоном, варто врахувати, що така організаційно-правова форма (ОПФ) орієнтована на професійних інвесторів. Її керівник підпорядковується Директиві про AIFM. Наприклад, регулювання зарезервованих альтернативних інвестиційних фондів (RAIF) за кордоном опосередковано здійснюється через оператора AIF.

Фонди, що знаходяться під управлінням менеджерів із країн, що не входять до ЄС, повинні дотримуватись національних режимів приватного розміщення (NPPR), якщо вони мають намір продавати паї в Єврозоні.

При реєстрації інвестфонду в Бельгії звільнення від затвердження проспекту емісії доступне для ОПФ з мінімальною передплатою на суму 250 000 EUR.

Зі свого боку, Німеччина, як правило, не передбачає винятків із правил щодо приватного розміщення, й угода про співпрацю між німецьким регулювальним органом та уповноваженим органом країни, в якій базується керуючий фондом, має бути укладена. Якщо Вас цікавить отримання ліцензії керуючого інвестфондом у Нідерландах, зверніть увагу, що уряд цієї держави може не вимагати дозволу для фондів із країн, що не входять до ЄС, які розподіляються між кваліфікованими інвесторами, якщо існує угода про співпрацю між Нідерландським управлінням фінансових ринків (AFM) і Регулятором країни, в якій знаходиться фонд та його керуючий є резидентом держави, яка не входить до ЄС.

Інші постачальники послуг

Якщо Ви хочете відкрити інвестиційний фонд у закордонній юрисдикції, варто врахувати, що основними постачальниками послуг є керуючі, адміністратори та зберігачі (депозитарії). Як правило, керуючим не дозволяється виконувати роль адміністратора фонду, оскільки це може спричинити конфлікт інтересів інвесторів.

Роль адміністратора полягає в бухгалтерському обліку, дотриманні вимог KYC/AML/FATCA/CRS та діяльності реєстратора/агента з передачі. Вони можуть здійснювати періодичний розрахунок чистої вартості активів, підготовку фінансових звітів і звітів для інвесторів, контроль банківських рахунків, звітність та моніторинг AML, управління підпискою інвесторів і процесами погашення, а також ведення записів власників паїв фонду, з-поміж іншого.

При створенні інвестиційного фонду за кордоном депозитарії такої бізнес-структури забезпечують зберігання фінансових активів, що знаходяться безпосередньо у власності фонду, ведення обліку та підтвердження прав власності на активи, що знаходяться в безпосередньому володінні керуючого від імені своїх клієнтів. Якщо Ви хочете заснувати іноземну фірму з управління фондами, Вам буде корисно знати, що такі організації можуть надавати кастодіальні послуги.

Вимоги до постачальників послуг можуть відрізнятися залежно від юрисдикції та категорії фонду. Наприклад, започаткування фонду на БВО за зразком професійних структур передбачає призначення менеджера, адміністратора та зберігача, ліцензованих на островах чи визнаної юрисдикції.

Реєстрація інвестиційного фонду на Гернсі та подальша його діяльність неможливі без ліцензованих адміністратора або піклувальника. Якщо Ви хочете створити фонд відкритого виду на Гернсі, зверніть увагу на те, що для цього потрібна наявність зберігача.

Регульовані фонди Ірландії та Люксембургу мають призначити місцевого адміністратора та зберігача. У Гонконгу постачальники послуг з адміністрування фондів не регулюються безпосередньо, і хоча конкретний керуючий може передавати певні послуги на аутсорсинг, він нестиме кінцеву відповідальність.

Для заснування регульованого фонду в Сингапурі потрібен незалежний постачальник послуг з оцінки активів фонду під управлінням. У деяких ситуаціях оцінка може проводитись власними силами.

Обмеження інвестування та звітність

Деякі фонди не мають обмежень на інвестиції, але мають ліміти на запозичення, наприклад, фонди Джерсі. Роздрібні бізнес-структури найчастіше зіштовхуються з високими інвестиційними нормами. Наприклад, для заснування роздрібного фонду в Гонконгу потрібно дотримуватися умови, згідно з якою не допускається володіння більше 10% акцій, випущених одним і тим самим емітентом. Як правило, заснування професійного фонду в ЄЕЗ передбачає, що така структура користується найбільш м'якими інвестиційними обмеженнями, оскільки вони не пропонують послуг роздрібним інвесторам.

Кожна юрисдикція пов'язана з різними стандартами звітності. Вони включають періодичні перевірки, аудит і звіти NAV. Також у кожній бізнес-структурі має бути призначено співробітника з питань дотримання нормативних вимог щодо боротьби з відмиванням грошей.

Реєстрація інвестиційної компанії за кордоном

Якщо Вас цікавить започаткування компанії, обмеженої акціями за кордоном, зверніть увагу, що така фірма здійснюватиме контроль відкритих фондів на територіях, де законодавство дозволяє здійснювати розподіл як із прибутку, так і з капіталу для викупу паїв. Це стосується, наприклад:

• реєстрації SICAV на Мальті;
• створення відкритих інвестиційних компаній (OEIC) у Великій Британії;
• започаткування звільнених від податку підприємств в острівних юрисдикціях;
• реєстрації підприємства з інвестування в основний капітал (SICAF) у Люксембурзі.

Заснування сегрегованої портфельної компанії (SPC) на БВО чи Кайманах захищає інвесторів від збитків інших класів акцій. Доступно створення компанії з відокремленим портфелем (PCC) на Гернсі та Джерсі.

Компанія зі змінним капіталом (VCC) зазвичай створюється для інвестування своїх коштів і власності з метою розподілу інвестиційного ризику. Характеристики VCC:

• може викуповувати власні акції;
• випущений капітал завжди має дорівнювати вартості чистих базових активів.

Заснування інвестиційного партнерства з обмеженою відповідальністю (ILP) за кордоном передбачає створення бізнес-форми, що складається з двох або більше осіб, яка вкладає свої кошти у фінансові та нефінансові активи всіх видів. Партнер з обмеженою відповідальністю еквівалентний акціонеру в компанії, тоді як генеральний партнер зазвичай еквівалентний керуючій компанії в пайовому фонді.

ILP немає незалежного юридичного існування. Усі активи та зобов'язання спільно належать окремим партнерам у пропорціях, узгоджених у договорі про партнерство. Так само прибуток належить партнерам.

Відкрити пайовий фонд в іноземній юрисдикції

Пайові трасти мають попит при започаткуванні роздрібних відкритих інвестфондів в Ірландії, Британії, Сингапурі, Малайзії, Австралії.

Щоб створити пайовий траст у закордонній юрисдикції, використовують Договір про довірче управління. Власники (інвестори) є бенефіціарами. Власники паїв мають право бути присутніми та голосувати на зборах із питань, що впливають на фонд. Трастовий договір є основним юридичним документом. У ньому викладаються різні права й обов'язки довірчого власника, керуючої компанії та власників паїв.

Започаткувати договірний фонд у закордонній юрисдикції

Договірні фонди – це юридична форма, доступна в Ірландії, Люксембурзі, Ліхтенштейні, Мальті. Вони зазвичай орієнтовані на інституційних інвесторів. Створюються виходячи з публічного акта, підписаного керівником і хранителем. Договірні фонди є прозорими з погляду оподаткування.

Висновок

Як можна помітити, є безліч вимог щодо структурування фонду за кордоном. Цільові інвестори та стратегії є важливими аспектами, які впливають на нормативні положення фонду. Відповідні правові структури для їх реалізації можуть різнятися залежно від держави. Також при регулюванні діяльності інвестиційного фонду за кордоном потрібно враховувати закони держав, де знаходяться Ваші інвестори.

Якщо Ви зацікавлені в тому, щоб отримати вихід на міжнародний ринок інвестиційних послуг, Ви можете звернутися до фахівців компанії YB Case. Наші експерти проводять консультації з регулювання інвестиційної діяльності в Європі, Азії та США. Контакти для зв'язку наведено на сайті.