Арбітраж в Англії

Принцип компетенції в англійському арбітражі, закріплений в Арбітражному акті 1996, дає арбітражному трибуналу право самостійно вирішувати питання, які стосуються його юрисдикції. Цей принцип дозволяє трибуналу розглядати заперечення щодо своєї юрисдикції як щодо попереднього питання, так і в межах рішення щодо суті справи. Крім того, сторони можуть оскаржити рішення трибуналу щодо його юрисдикції, звертаючись до суду. Однак для такого звернення потрібна згода всіх сторін або дозвіл самого трибуналу, і суд має бути переконаний у наявності вагомих підстав для розгляду судом. Цей підхід наголошує на прагненні мінімізації судового втручання в арбітражний процес і зміцнює автономію сторін у вирішенні питань про юрисдикцію арбітражу.

Процедурні аспекти арбітражного процесу

Формування арбітражної угоди та її вимоги

Формування арбітражної угоди та її вимоги у Великій Британії тісно пов'язані з положеннями Арбітражного акта 1996 року і загальними принципами, визнаними в судовій практиці. Ключова ідея полягає в необхідності фіксації арбітражного договору в текстовій формі. Так, сторони можуть формалізувати свою угоду через обмін документами, зокрема і через електронну комунікацію, що забезпечує документальне підтвердження їхньої взаємної згоди на проведення арбітражу. Однак при цьому не потрібно, щоб угода обов'язково підписувалась сторонами. Це дозволяє визнавати арбітражні угоди, досягнуті за допомогою сучасних засобів комунікації, за умови, що можна чітко встановити згоду сторін на арбітражне вирішення спорів.

Вибір арбітражного інституту Британії також відіграє ключову роль у формуванні арбітражної угоди. Розуміння процедурних правил, які застосовуються різними арбітражними інститутами, допомагає визначити як потенційні витрати на арбітраж, так і такі аспекти, як конфіденційність процедури, доступність прискорених процедур і якість контролю щодо рішень, які прийняті під егідою відповідних інститутів. Прикладом може бути справа в Дубайському міжнародному фінансовому центрі, у якому виникло питання, які процедурні правила застосовні у випадку, якщо сторони домовилися про проведення арбітражу відповідно до правил Лондонського міжнародного арбітражного суду в Дубаї. Суд дійшов висновку, що застосовуються правила DIFC-LCIA, оскільки вибір правил і центру вказував на єдність інституції.

Вибір арбітрів, механізм їх призначення та кількість також є важливими елементами арбітражної угоди, які визначають ефективність і справедливість арбітражного вирішення спорів. Чіткість арбітражної угоди щодо цих питань може запобігти необхідності звернення до суду для вирішення питань призначення арбітрів, що, своєю чергою, дозволяє уникнути зайвих витрат для сторін. Особливу увагу варто приділити формулюванню вимог до арбітрів, щоб не обмежувати вибір сторін відповідними кандидатурами в майбутньому. Недотримання вимог щодо призначення арбітрів неминуче призведе до втручання суду, збільшення витрат і затримок для сторін.

Багатоступінчасті процедури вирішення спорів також є важливими при формуванні арбітражної угоди в Англії. Вони мають бути чітко сформульовані, щоб уникнути невизначеності щодо обов'язкового характеру кроків, які передують арбітражу. У випадку з Emirates Trading Agency проти Prime Mineral Exports Private, суд ухвалив, що використання слова "повинні" вказує на обов'язковий характер попередніх "дружніх обговорень" протягом чотирьох тижнів як умова, яка передує арбітражу. Такі рішення можуть серйозно вплинути на права сторін, особливо якщо термін позовної давності за позовом добігає кінця.

Таким чином, арбітраж не є чимось другорядним порівняно з судовим розглядом, якщо тільки це не було частиною домовленостей сторін. Для уникнення небажаних наслідків сторонам рекомендується ретельно підходити до формулювання арбітражних угод, щоб мінімізувати невизначеність і чітко відповісти на передбачувані питання.

Призначення суддів

Вибір арбітрів відіграє ключову роль в арбітражному вирішенні комерційних конфліктів у Великій Британії, визначаючи його чесність і результативність. Певна послідовність дій при призначенні, суворі критерії до арбітрів і дотримання принципів незалежності та об'єктивності підвищують довіру до арбітражу як альтернативного методу врегулювання спорів. Аналізуючи процедурні нюанси вибору арбітрів, їх обмеження та правила подання апеляцій, можна краще зрозуміти, як у Великій Британії досягається справедливість в арбітражних процедурах.

• В арбітражному договорі учасники заздалегідь визначають спосіб призначення суддів.
• Можна встановити як одного арбітра, так і комісію з кількох членів.
• Учасники спору мають право самостійно обирати арбітрів.
• У випадку розбіжностей у виборі головного арбітра його призначення може здійснити арбітражна організація або судова інстанція.

• Можливий конфлікт інтересів: потрібне розкриття будь-яких фактів, які можуть поставити під сумнів незалежність чи об'єктивність арбітра.
• Невідповідність процедурним вимогам: можливість заперечення призначення у випадку порушення умов арбітражного договору чи законодавства Британії.

• Можливість оскарження в суді призначення арбітра, якщо є підстави сумніватися в його незалежності чи об'єктивності, за наявності конкретних доказів.

• Оскарження арбітрів – рідкісне явище, успішні випадки заперечення становлять малу частку. За даними ICC та LCIA за період з 2014 по 2019 рік, відсоток оскаржених випадків залишався низьким, а успішність таких дій ще нижча.

У підсумку, увага до деталей у процесі призначення арбітрів і механізмів їхнього оскарження відображає прагнення Великої Британії до досягнення високого рівня ефективності та справедливості в арбітражних розглядах.

Виникли питання?

Зв’яжіться з нашими спеціалістами

відправити заявку

Процедурні повноваження арбітражного суду

Арбітражний суд у Великій Британії має низку виражених повноважень, включаючи можливість призначення своїх експертів, вимогу від позивача щодо забезпечення судових витрат, керівництво дачею свідчень під присягою, запровадження попередніх виплат чи інших тимчасових рішень, якщо сторони погодилися, що арбітражний суд має такі повноваження. Також суд може продовжити розгляд без сторони, яка не присутня на слуханні без поважної причини.

Суд може допомогти, коли потрібно дотримання наказу трибуналу, коли трибунал не може видати необхідний наказ, наприклад, проти сторін, які не беруть участь в арбітражі, коли трибунал з якоїсь причини не може діяти ефективно, коли арбітражний трибунал ще не сформований, наприклад, на ранніх стадіях арбітражу, задля збереження активів чи доказів у вигляді попередньої судової заборони.

Отже, арбітраж в Англії дає арбітражному трибуналу широкі процедурні повноваження для управління процесом, включаючи можливість вирішення процедурних і доказових питань, призначення власних експертів, видачі наказів про розкриття документів і збереження доказів. Ці повноваження дозволяють трибуналу забезпечити ефективний і справедливий розгляд, одночасно зберігаючи гнучкість арбітражного процесу та поважаючи автономію сторін.

Роль національних судів у підтримці та нагляді за арбітражним процесом

Насправді суди мають як підтримуючі, так і контролюючі функції, включаючи розгляд справ щодо дійсності арбітражних рішень. Важливо, що вибір Лондона як місця арбітражу автоматично передбачає згоду сторін застосування Арбітражного акта 1996 року і, як наслідок, на наглядову роль судів за їх арбітражем. Суди покликані активно підтримувати процес арбітражу, гарантуючи, що будь-яке законне арбітражне рішення буде визнано та виконано відповідно до законодавства місця арбітражу та міжнародних угод – таких, як Нью-Йоркська конвенція 1958 року.

Суди також можуть вживати заходів для підтримки арбітражних процедур, наприклад, викликаючи свідків, які перебувають за межами юрисдикції, та забезпечуючи збереження доказів. Такі повноваження зазвичай пов'язані з учасниками арбітражу та застосовуються судами лише у виняткових обставинах. Суд може видавати такі накази, якщо арбітражний суд у Великій Британії не має повноважень чи не може діяти ефективно. У контексті іноземних арбітражних процедур суди можуть надавати підтримку, наприклад, видаючи тимчасові судові заборони для забезпечення ефективності арбітражного рішення, не втручаючись безпосередньо у вирішення спору.

Загалом, нині роль державних судів в арбітражному процесі в Англії можна класифікувати як додаткову, де вони виступають на підтримку арбітражних процедур, коли арбітражний суд сам собою неспроможний досягти найкращого результату в процедурі. Суди прагнуть мінімізувати своє втручання в арбітраж, втручаючись лише тоді, коли це абсолютно необхідно та справедливо, а також зручно для забезпечення гладкого ходу арбітражних розглядів.

Особливості арбітражної угоди у Великій Британії

Для забезпечення чинності та застосовності арбітражної угоди в межах Арбітражного акта 1996 року та міжнародних норм – таких, як Нью-Йоркська конвенція, потрібно дотримуватися низки вимог:

1. Письмова форма арбітражної угоди: угода має бути зафіксована в письмовій формі, що може включати підписаний контракт або обмін документами, які підтверджують згоду сторін на арбітраж.
2. Юридична здатність сторін: сторони, які укладають арбітражну угоду, повинні мати юридичну здатність, тобто бути дієздатними і мати право на укладання угод.
3. Арбітражність спору: предмет арбітражу має бути таким, що його можна вирішити шляхом арбітражу відповідно до чинного законодавства. Деякі спори можуть бути виключені з арбітражності з суспільно значущих причин.
4. Згода сторін на арбітраж: волевиявлення сторін щодо вирішення спорів шляхом арбітражу має бути явно виражене в арбітражній угоді без будь-яких неоднозначностей.

Укладання арбітражної угоди в Англії може відбуватися різними способами:

• Як самостійний договір (окрема арбітражна угода), де предметом є лише арбітраж.
• Шляхом включення арбітражного застереження до контракту, де арбітраж є однією з умов основного договору.

Ці умови та вимоги слугують для забезпечення ефективності арбітражного процесу та захисту прав сторін щодо справедливого вирішення спорів.

Огляд останніх судових рішень і їх вплив на практику арбітражу у Великій Британії

Ці рішення вплинули на розуміння та інтерпретацію арбітражних угод, а також на застосування різних аспектів Арбітражного закону 1996 року.

Ці рішення ілюструють важливі аспекти арбітражного процесу в Англії, включаючи обов'язки арбітра з розкриття інформації, повноваження англійських судів щодо третіх осіб, які не є сторонами арбітражної угоди, а також підходи до розгляду попередніх умов для арбітражу та визначення сфери дії арбітражних угод. Ці рішення мають значний вплив на практику арбітражу, підвищуючи передбачуваність та ефективність арбітражного вирішення спорів у Великій Британії.

Висновок

Арбітраж в Англії є високорозвиненою і ефективною системою вирішення спорів, яка має міжнародне визнання і повагу. На основі багатої історії та прагнення інновацій, англійська арбітражна практика продовжує розвиватися, враховуючи поточні вимоги та очікування міжнародного ділового співтовариства. Останні судові рішення та зміни в законодавстві підкреслюють адаптивність і гнучкість системи перед новими викликами, забезпечуючи ефективне та справедливе вирішення комерційних спорів.

У цьому контексті експерти нашої компанії готові надати всю необхідну інформацію та повний супровід у вирішенні спорів в арбітражному суді Англії. Ми маємо глибокі знання та практичний досвід у галузі арбітражу, що дозволяє нам ефективно представляти інтереси наших клієнтів на всіх етапах арбітражного процесу. Незалежно від складності справи, наша команда прагне забезпечити найбільш сприятливий результат для наших клієнтів, використовуючи всі доступні арбітражні та юридичні інструменти.

Для отримання додаткової інформації та обговорення Ваших конкретних потреб в арбітражі, ми запрошуємо Вас зв'язатися з нами, вибравши зручний для Вас метод із розділу "Контакти" на нашому сайті. Ми гарантуємо конфіденційність і професійний підхід до кожного запиту, надаючи нашим клієнтам високоякісні послуги з вирішення арбітражних спорів.