Країни із закритим списком бенефіціарних компаній

Вас цікавить реєстрація компаній закордоном з можливістю збереження інформації про кінцевих бенефіціарів? В останні роки було запроваджено безліч нових законів, спрямованих на підвищення прозорості ведення бізнесу. Введення нових норм вимагає розкриття інформації про кінцевих бенефіціарів компаній (UBO), що є ключовим елементом програми з протидії офшорним схемам.

Ці заходи спрямовані на усунення практики приховування справжніх власників бізнесу. Посилений контроль і вимоги до розкриття інформації дозволять створити прозоре ділове середовище, мінімізуючи можливості для незаконних фінансових маніпуляцій і сприяючи глобальній фінансовій стабільності.

У цій статті описані країни із закритим списком бенефіціарів компаній і застосування трастових угод, які дають можливість зберігати інформацію про кінцевих бенефіціарів, при цьому не порушуючи закон.

Що таке реєстр бенефіціарних власників та скільки країн вже запровадили його?

В останні десятиліття багато країн реформували свої системи та вимоги до розкриття інформації про бенефіціарне право і перейшли від закритих списків бенефіціарів до прозорих систем регулювання та звітності. Реєстри бенефіціарних власників являють собою спеціалізовані списки, в яких зазначаються фізичні особи — кінцеві власники активів.

Прозорість щодо бенефіціарної власності набула значного значення як політичний інструмент у різних країнах. Станом на березень 2024 року 149 країн взяли на себе зобов’язання вести реєстри бенефіціарних власників. Забезпечення доступності інформації про фактичних власників компаній і активів дозволяє державним органам краще контролювати фінансові операції і запобігати зловживанням. Глобальні стандарти збору та розкриття інформації про бенефіціарних власників встановлені Групою розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF).

Згідно з V Директивою ЄС з протидії легалізації незаконних доходів (AML 5), країни-члени Євросоюзу послідовно впроваджують Реєстр бенефіціарних власників. Директива регламентує, що бенефіціарним власником є фізична особа, яка прямо або опосередковано контролює компанію і володіє 25% і більше її акцій.

Якщо неможливо визначити бенефіціарного власника на основі частки володіння акціями, то таким власником визнається особа, яка займає найвищу управлінську посаду в компанії. При реєстрації трастів в ЄС або ж приватних фондів (аналогічних структур) бенефіціарним власником є засновник, довірчий керуючий та інші особи, які здійснюють контроль над відповідною організацією.

Що стосується офшорних юрисдикцій, то спочатку уряди таких країн не надавали значення цій вимозі. Однак останнім часом, опинившись під значним тиском з боку Європейського Союзу та Сполучених Штатів, офшорні країни поступово почали впроваджувати політику «прозорості».

Під тиском великих економік офшорні центри переглянули свої законодавчі та нормативні акти, щоб відповідати новим стандартам фінансової прозорості. Це включає обмін податковою інформацією з іншими державами, запровадження суворих вимог до розкриття інформації про бенефіціарних власників компаній і поліпшення заходів щодо запобігання фінансовим злочинам.

Така трансформація спрямована на зміцнення глобальної фінансової системи та забезпечення справедливого розподілу податкових зобов’язань серед усіх учасників міжнародного ринку. В результаті цих реформ країн із закритими списками бенефіціарів практично не залишилося.

Країни зі закритим списком бенефіціарних компаній

V Директива ЄС з протидії відмиванню грошей зобов'язувала всі держави-члени Євросоюзу створити централізовані реєстри, що містять інформацію про UBO. Ця вимога була спрямована на посилення прозорості та запобігання фінансовим злочинам. Але вже в листопаді 2022 року Суд Європейського Союзу (CJEU) виніс рішення про те, що заходи, передбачені цією директивою для держав-членів, не відповідають принципам конфіденційності та захисту даних.

CJEU підкреслив, що відкриття широкого доступу до інформації про бенефіціарних власників може призвести до значних ризиків порушення права на недоторканність приватного життя, а також до можливості використання цієї інформації в злочинних цілях. Після рішення CJEU національні реєстратори вжили конкретних заходів:

• Деякі національні реєстратори негайно закрили доступ до публічних реєстрів UBO, щоб уникнути порушення права на конфіденційність та захист даних.
• Інші реєстратори обмежили доступ, надаючи його лише уповноваженим органам та певним зацікавленим сторонам, таким як фінансові установи, юристи та аудитори, які мають законні підстави для запиту такої інформації.
• У країнах, де публічні реєстри бенефіціарних власників ще не були впроваджені, процес їх створення був призупинений.

Кайманові Острови, розташовані в Карибському морі, — це юрисдикція, широко відома як класичний офшорний регіон, раніше користувались особливою популярністю серед підприємців завдяки своїм вигідним умовам для ведення бізнесу та низькоподатковій політиці. Однією з ключових переваг, завдяки яким реєстрація компанії на Кайманових Островах була популярна серед іноземних підприємців, був закритий реєстр бенефіціарів, що забезпечував високий рівень конфіденційності для власників компаній.

Проте, станом на 2024 рік на островах готуються зміни, що стосуються розкриття інформації про UBO юридичних осіб. Ці зміни закріплені в новому Законі «Про прозорість бенефіціарного володіння» (планується, що він набуде чинності цього року). Цей закон являє собою важливе законодавче нововведення, яке об'єднує та систематизує норми про бенефіціарне володіння, раніше закріплені в різних законодавчих актах.

Згідно із законодавством, відкриття компанії на Кайманових Островах зобов'язує юридичних осіб ідентифікувати бенефіціарних власників. Це означає, що необхідно визначити осіб, які фактично контролюють бізнес і мають економічну зацікавленість в його успіху, і подавати актуальні дані про них своєму постачальнику корпоративних послуг. Ці постачальники створюють і підтримують непублічний реєстр UBO кожної юридичної особи, яке знаходиться у них на обслуговуванні.

Якщо юридична особа є резидентною компанією Кайманових Островів і не має постачальника послуг, то така компанія зобов'язана вести реєстр бенефіціарів самостійно. Це включає регулярне оновлення інформації та забезпечення її відповідності вимогам законодавства.

Інформація про бенефіціарних власників буде зберігатися в централізованій електронній системі, недоступній для громадського доступу. Вона доступна тільки для Реєстратора компаній і визначених контролюючих органів за запитом. Серед таких органів можуть бути органи фінансового регулювання, антикорупційна комісія, податкові служби тощо.

Загалом, запровадження Закону «Про прозорість бенефіціарного володіння» є значним кроком у напрямку підвищення довіри до корпоративної системи та прогресу в правовому регулюванні бізнес-діяльності на Кайманових Островах.

Слід також зазначити, що деякі компанії звільняються від необхідності вести реєстр відповідно до встановленого порядку. Серед них компанії, які пройшли лістинг на фондовій біржі цієї юрисдикції або на іншій визнаній біржі, а також їхні дочірні підрозділи. Також від цього обов’язку звільняються фонди, зареєстровані згідно з національними законами про приватні та пайові фонди.

Однак компанії зазначених категорій зобов'язані надавати постачальнику корпоративних послуг необхідну інформацію про своїх бенефіціарних власників. На відміну від інших компаній, постачальник послуг не буде вести для них окремий реєстр, а буде направляти інформацію про бенефіціарів безпосередньо до уповноваженого органу.

Бажаєте зареєструвати компанію на Кайманових Островах?

Зв'яжіться з нашими спеціалістами, які проводять консультацію, як у найкоротші строки почати бізнес на Кайманах.

Зв'яжіться з нами

Ірландія Ірландія характеризується стабільною економічною ситуацією та добре налагодженими відносинами з сусідніми державами. Підприємці обирають цю юрисдикцію для ведення бізнесу з очевидних причин: можна зареєструвати партнерство з обмеженою відповідальністю в Ірландії і, за умови виконання певних вимог, бути повністю звільненим від сплати податків. Тобто партнерства з нерезидентами в структурі, які не здійснюють діяльності або не отримують доходи на території цієї країни, не підпадають під оподаткування прибутку.

Такі партнерства також звільняються від обов'язку подання щорічних звітів. Важливо зазначити, що оподаткування в таких партнерствах покладається на самих учасників відповідно до законодавства їхньої країни реєстрації.

Ще однією характеристикою Ірландії є закритий реєстр бенефіціарів. У зв'язку з цим деякі бізнесмени, вважаючи це своєрідною особливістю, яка дозволяє зберегти анонімність кінцевих бенефіціарів, віддають перевагу реєстрації компаній в Ірландії.

Делавер Делавер, один з найменших за територією штатів, займає особливе місце в контексті реєстрації бізнесу в США. Корпоративний кодекс штату Делавер не встановлює жорстких норм, що стосуються кваліфікацій директорів, секретарів та структури корпоративного управління. Так, компанія, зареєстрована в Делавері, має гнучкість у виборі кадрів та організації своєї внутрішньої структури.

Більше того, надається можливість реєстрації компанії в Делавері віддалено. У 2019 році штат Делавер ввів закритий реєстр бенефіціарів, що надає можливість компаніям приховати особисту інформацію про UBO. Це стало частиною реформи корпоративного законодавства в штаті, спрямованої на боротьбу з фінансовим шахрайством та ухиленням від сплати податків. Компанії, зареєстровані в Делавері, зобов'язані надавати інформацію про бенефіціарів тільки на запит правоохоронних органів або інших організацій, які цікавляться.

Як зареєструвати компанію у країні зі закритим реєстром бенефіціарів?

Ми розуміємо, що конфіденційність бенефіціарів має важливе значення для багатьох наших клієнтів. Хочемо зазначити, що по суті юрисдикцій з повністю закритими списками бенефіціарів не залишилося. Хоча ще десятиліття тому їх було досить багато.

Тих, кого цікавить реєстрація компанії за кордоном з можливістю збереження конфіденційності інформації про бенефіціарів, обирають трастові угоди, які базуються на англійському праві. У таких угодах призначається довірений керуючий (трастовий керуючий), який управляє активами компанії від імені бенефіціарів, зберігаючи їхню анонімність. Такі структури часто використовуються для інвестицій, володіння нерухомістю та інших цілей. Трастові угоди широко використовуються у Великій Британії, Гонконзі, Сінгапурі та інших країнах англійського права.

Траст як інструмент захисту активів

У зв’язку з постійною актуальністю питання захисту активів зростає інтерес до таких правових інструментів, як трастові угоди. Переваги використання трастових угод при відкритті компанії за кордоном включають мінімізацію ризиків відкритості бенефіціарів перед державними органами та третіми особами.

Крім того, реєстрація трасту є важливим інструментом для податкового планування та передачі активів за заповітом. Важливо зауважити, що траст не має статусу юридичної особи, а ґрунтується на спеціальному договорі, який встановлює особливі відносини між трьома сторонами: Засновником, Довірчим власником та Бенефіціаром.

У трастовій угоді фіксуються основні умови трасту, включно з передачею активів від Засновника до Довірчого власника та умови управління активами у трасті. Цей документ регулює всю діяльність трасту і визначає права та обов’язки всіх сторін.

Коли Засновник передає активи в траст, вони стають частиною трастового фонду, який управляється Трастовим управителем в інтересах Бенефіціарів. Це означає, що засновник більше не має безпосереднього контролю над цим майном. Засновник зберігає певні права або привілеї як бенефіціар, але він не є власником переданих майнових активів.

Закритість інформації про бенефіціара/засновника може забезпечити додатковий рівень захисту для активів, переданих в траст, і приватності для засновників і бенефіціарів, оскільки їх складніше відстежити і піддати ризику.

Трастовий договір може бути структурований таким чином, щоб забезпечити гнучкість в управлінні активами трасту, встановити суворі параметри та показники, яким Керівник повинен слідувати. Зокрема, Керівник може адаптувати стратегію управління активами в залежності від ринкових умов та змінних обставин. Керівник може швидко приймати рішення без необхідності узгодження з засновником.

З іншого боку, можна структурувати договір таким чином, щоб фактично Керівник слідував вказівкам Засновника. У цьому контексті можливі наступні стратегії:

• Створення консультативної ради, яка буде рекомендувати Керівнику певні дії.
• У договорі можна передбачити, що певні дії Керівник може здійснювати тільки зі схвалення Засновника.

Також варто зазначити, що в трастовій угоді може бути призначений Протектор, особа з особливими повноваженнями, яка повинна захищати інтереси бенефіціарів трасту. Це може включати контроль над діяльністю Довірчого власника та прийняття заходів у разі порушення умов трастової угоди. Такий підхід забезпечує додатковий рівень захисту та контролю за майном, яке перебуває під управлінням трасту.

Ключовим елементом успіху в цьому процесі є вибір надійного Трастового керівника та складання трастової угоди, яка чітко визначає права та обов'язки всіх сторін, включаючи умови конфіденційності. Відповідно, укладення трастових угод вимагає відповідного юридичного консультування, що дозволить переконатися в дотриманні всіх застосованих законів та вимог.

У процесі вирішення завдань з використанням трасту, важливо попередньо проаналізувати законодавство різних юрисдикцій, яке може вплинути на його діяльність. Цей аналіз є необхідним кроком для забезпечення дотримання всіх застосовних норм і правил, які можуть торкатися створення та управління трастом.

При такому аналізі слід враховувати не тільки безпосереднє законодавство країни, в якій зареєстрований траст, але й міжнародні норми та угоди, які можуть мати відношення до його функціонування. Це дозволить уникнути непередбачених проблем і конфліктів у майбутньому, а також забезпечує юридичну стабільність і захист інтересів усіх учасників трастової структури.

Тим не менш важливо мати на увазі, що закони та вимоги щодо конфіденційності трастів можуть відрізнятися залежно від юрисдикції, і не у всіх випадках інформація про бенефіціарів та засновників може залишатися повністю прихованою. Тому при створенні трасту за кордоном слід звертатися до юридичних консультантів з досвідом роботи у даній галузі для отримання консультацій за конкретними правовими аспектами та вимогами конфіденційності.

Крім того, важливо враховувати особливості законодавства кожної конкретної юрисдикції щодо оподаткування, захисту прав власності, процедур адміністрування та реєстрації трастових відносин. Це допоможе розробити ефективні стратегії управління трастом та мінімізації можливих юридичних та фінансових ризиків.

Висновок

Сьогодні практично всі країни впровадили суворі правила щодо розкриття інформації про бенефіціарів в рамках боротьби з відмиванням грошей та ухиленням від сплати податків. Для підприємців, які відкривають компанію, вимоги до звітності про бенефіціарне право можуть приймати різні форми.

Наприклад, багато країн дозволяють створеним компаніям подавати інформацію про бенефіціарну власність у реєстр підприємств разом із заявкою на реєстрацію бізнесу. Інші країни вимагають окремої подачі заявок безпосередньо в конкретний реєстр. Вибір належної юрисдикції для реєстрації компанії — важливий крок, що вимагає зваженого підходу, наша мета — допомогти клієнтам прийняти обґрунтоване рішення, забезпечивши при цьому захист їхніх інтересів.

Звернувшись до експертів YB Case, Ви отримаєте персональну консультацію за законодавчими нормами тієї чи іншої юрисдикції. Наша команда може надати допомогу у підготовці пакету необхідних документів і забезпечити супровід на всіх етапах реєстрації бізнесу за кордоном.