Отримання ПНП в Індонезії

Отримання ПНП в Індонезії доступне для підприємців, інвесторів, фахівців, власників міжнародного бізнесу, членів їхніх сімей. Індонезія впевнено утримує статус однієї з найперспективніших юрисдикцій Південно-Східної Азії, чому сприяють розвиток національної економіки, цифровізація державних процесів і перегляд умов залучення іноземного капіталу. Оформлення ПНП в Індонезії дає іноземному громадянинові законні підстави для тривалого проживання, а залежно від обраної категорії — для трудової, інвестиційної, підприємницької чи іншої діяльності прямо передбаченої умовами імміграційного статусу.

У матеріалі я розповім, як отримати посвідку на проживання в Індонезії, які існують підстави, яка документація знадобляться іноземцю і чим відрізняються KITAS та KITAP.

Що вважається посвідкою на проживання в Індонезії

Базовим нормативним актом, який визначає вимоги для набуття ПНП в Індонезії, є Закон про імміграцію (Law on Immigration). Окремі положення закону конкретизуються підзаконними нормативними актами й адміністративними правилами, що регулюють порядок оформлення різних категорій віз і дозволів на перебування.

Регулювання питань тривалого перебування іноземців перебуває в компетенції Генерального управління з питань імміграції (Directorate General of Immigration). Реалізація імміграційних процедур здійснюється як на загальнонаціональному рівні, так і через територіальні підрозділи Імміграційної служби.

Значну частину адміністративних процедур переведено в електронний формат. Офіційний портал e-Visa використовується для подання заяв на отримання посвідки на проживання в Індонезії, подання документів, оплати передбачених зборів й отримання інформації про перебіг розгляду звернення. При цьому електронне подання не виключає проведення додаткових перевірок або виконання заявником інших процедур, якщо вони передбачені умовами конкретної категорії дозволу.

Індонезійська система використовує кілька категорій дозволів на перебування іноземців. Основне значення для тих, хто хоче залишитись у країні на тривалий час, мають дозволи:

• KITAS (ITAS, Izin Tinggal Terbatas) – на обмежене перебування;
• KITAP (Izin Tinggal Tetap) – на постійне перебування.

Отримати посвідку на проживання в Індонезії можливо в два етапи: спочатку видається KITAS (коди серії E, зазвичай на 1 рік для стандартних маршрутів, від 5 до 10 років для інвестиційних маршрутів), після чого подається заявка на оформлення KITAP (дійсний протягом 5 років і може бути продовжений). Тому питання, як оформити ПНП в Індонезії, не можна звести до єдиної універсальної процедури. Конкретні вимоги, суми інвестицій, доходу та терміни залежать від обраної категорії візи.

Отримання ПНП в Індонезії: ITAS, ITAP

Підставами для оформлення ITAS (Izin Tinggal Terbatas), яку в діловій і міграційній практиці часто називають KITAS, є трудова діяльність, інвестиції, сімейні обставини, навчання, пенсійне проживання й інші передбачені законодавством цілі.

ITAS не дає іноземцю необмеженого набору прав. Обсяг допустимої діяльності визначається підставою видачі дозволу й умовами конкретної візової категорії. Тому отримання KITAS в Індонезії варто розглядати, як встановлення певного правового режиму перебування іноземного громадянина.

Пенсійні та вікові категорії ITAS встановлені для іноземних громадян, які планують постійно чи переважно проживати у країні після досягнення встановленого віку. Умови таких програм містять вимоги до віку, фінансового забезпечення й інших обставин, причому конкретні критерії залежать від обраної візової категорії.

Ще одним варіантом тривалого проживання є золота віза в Індонезії. Ця програма орієнтована насамперед на іноземних інвесторів, підприємців, фахівців й інші категорії осіб, які становлять економічний чи інший інтерес для держави. На відміну від стандартного ITAS, Golden Visa в Індонезії передбачає триваліший термін дії, проте потребує відповідності спеціальним критеріям. Розмір інвестицій й інші фінансові показники залежать від конкретної підстави та терміну надання візи.

Окрім отримання тимчасового дозволу на перебування в Індонезії, законодавство передбачає ITAP/KITAP — дозвіл на довгострокове перебування, отримання якого також пов'язане з конкретними законодавчими вимогами. Перехід із KITAS на KITAP регулюється стосовно конкретної категорії іноземця, його сімейного, інвестиційного чи іншого правового статусу.

Тому поширене твердження про те, що іноземний громадянин після п'яти років проживання за KITAS автоматично отримує KITAP, не відповідає дійсності. Окремі підстави дозволяють отримати постійний дозвіл після певного періоду проживання, тоді як для деяких спеціальних категорій діють інші правила.

Посвідка на приживання в Індонезії: які права дає ITAP

Отримання постійного дозволу розширює та стабілізує правовий статус іноземця в країні, проте не прирівнює його до громадянина Індонезії. Власник ITAP має право користуватися тими правами й вести ті види діяльності, які допускаються законодавством й умовами його статусу. Тому наявність постійної ПНП в Індонезії не варто трактувати як дозвіл на будь-яку економічну діяльність.

Крім того, отримання KITAP в Індонезії не означає автоматичного отримання громадянства. Для натуралізації необхідно відповідати вимогам законодавства про громадянство. Серед критеріїв враховуються термін законного проживання, знання індонезійської мови, відсутність певних обставин, що перешкоджають отриманню громадянства, фінансові й інші умови.

ПНП в Індонезії за інвестиції

Отримання ПНП в Індонезії через інвестиції – один із варіантів легалізації тривалого проживання для закордонних підприємців. Залежно від розміру та структури вкладень, а також цілей проживання іноземним резидентам доступні інвесторський KITAS (ITAS), віза Second Home або Golden Visa. Індонезійська імміграційна система також передбачає декілька окремих категорій інвестиційних віз – E28A (віза інвестора), E28B Investor Visa for Company Establishment (віза для підприємця під час заснування компанії) та E28C Capital Market Investor Visa (віза інвестора на ринку капіталу).

Інвесторський KITAS в Індонезії

Громадянин іншої країни, що здійснює вкладення в індонезійську компанію з іноземною участю (PT PMA), може оформити дозвіл на обмежене перебування (ITAS) на підставі інвестиційної діяльності. Право на отримання E28 Investor Visa в Індонезії залежить від відповідності іноземного інвестора вимогам конкретної візової категорії. Під час розгляду заяви враховуються:

• структура володіння фірмою;
• обсяг інвестиції;
• вартість частки участі, що належить іноземцю;
• характер діяльності підприємства.

Для оформлення такого статусу необхідно володіти часткою в компанії вартістю не менше 10 млрд рупій — приблизно 564 тис. доларів США (на момент написання статті). При цьому заявлений інвестиційний капітал компанії PT PMA має становити не менше ніж 10 млрд рупій. При цьому допускається почати з фактично оплаченого капіталу в розмірі від 2,5 млрд рупій (близько 141 тис. доларів США), а залишок суми внести відповідно до інвестиційного плану. Інвесторський ITAS в Індонезії не дає права працювати за наймом. Водночас власник частки може офіційно увійти до складу керівництва компанії й займати посаду директора.

Оформлення KITAS для інвестора триває близько двох місяців. Вартість отримання складає близько 2 900 доларів США. Термін дії інвесторського ITAS в Індонезії залежить від обраної категорії — 1 або 2 роки. За збереження передбаченої законом підстави перебування дозвіл може бути продовжений. Після п'яти років безперервного проживання інвестор отримує можливість звернутися за оформленням постійної посвідки на проживання в Індонезії.

Віза Second Home в Індонезії

Альтернативний варіант тривалого проживання – віза «Другий дім». У системі імміграційної служби вона позначається як E33 Visa Rumah Kedua.

Довгострокова віза Second Home дає іноземцям можливість жити в Індонезії протягом п'яти років із правом пролонгації на такий самий термін. Для її оформлення необхідно підтвердити володіння нерухомістю преміального класу в країні або розмістити щонайменше 130 000 доларів США на рахунку в банку, контрольованого державою.

При цьому іноземні громадяни, які не можуть придбати землю в повну власність. Зазвичай нерухомість оформляється на умовах довгострокової оренди, зазвичай, на 25–30 років із переважним правом подальшого продовження. Такі права можна продати чи передати у спадок.

Об'єкт дозволяється використовувати як інвестиційний актив і здавати в оренду, одержуючи, за заявленими оцінками, близько 12–15% річних. У заявку на отримання візи Second Home в Індонезії можуть бути включені чоловік або дружина, діти та батьки. Ця віза не передбачає права на працевлаштування в країні.

Посвідка на проживання в Індонезії для великих інвесторів

Оформити довгостроковий дозвіл на проживання в Індонезії можуть закордонні інвестори та фахівці, які працюють у сферах охорони здоров'я й діджитал технологій. Для інвесторів передбачено декілька варіантів участі.

Щоб отримати золоту візу в Індонезії терміном на п'ять років, необхідно інвестувати від 350 000 доларів США в держоблігації чи акції публічних товариств або розмістити аналогічну суму на банківському депозиті. Для 10-річного статусу мінімальний обсяг вкладень становить 700 000 доларів.

Ще один варіант – реєстрація компанії в Індонезії. Для оформлення ПНП на п'ять років заявлений обсяг інвестицій має становити не менше 2,5 млн доларів США, а для отримання статусу на десять років — від 5 млн доларів США. Для корпоративних інвесторів встановлені вищі пороги: 25 млн і 50 млн доларів США відповідно.

Головною умовою для власників золотої резиденції є збереження заявлених інвестицій протягом усього терміну дії дозволу. Дострокове виведення чи скорочення обсягу вкладеного капіталу є основою втрати статусу. Після п'яти- чи десятирічного періоду інвестор, який виконав встановлені міграційні та податкові вимоги, може звернутися за отримання статусу постійного резидента — ITAP.

Як отримати ПНП в Індонезії іноземцю

Конкретний пакет документів й особливості оформлення залежить від підстави. Найчастіше оформлення починається ще до в'їзду в країну. Через електронну міграційну платформу eVisa подається заява та матеріали, що підтверджують мету перебування та право на отримання відповідного дозволу.

Наступний етап відбувається вже після прибуття до Індонезії. Іноземець звертається до територіального підрозділу Імміграційної служби – Kantor Imigrasi, де завершується процедура оформлення дозволу на обмежене перебування – ITAS.

Отриманий статус може використовуватися під час вирішення низки наступних адміністративних питань. Залежно від характеру діяльності та правового статусу іноземця потрібна постановка на податковий облік, оформлення інших реєстраційних документів або виконання додаткових вимог, пов'язаних із роботою, підприємницькою або інвестиційною діяльністю.

У загальному вигляді процедура отримання ПНП в Індонезії має такі етапи:

1. Подання заяви через електронну міграційну систему.
2. Підготовка та надання документів, що підтверджують підставу для проживання.
3. Отримання в'їзного дозволу чи візи відповідної категорії.
4. В'їзд до Індонезії та звернення до місцевого органу імміграції.
5. Проходження реєстраційних і біометричних процедур.
6. Оформлення дозволу на обмежене перебування ITAS.
7. Виконання додаткових адміністративних і податкових вимог, якщо вони передбачені для конкретних підстав перебування.

Перелік документів для оформлення ПНП в Індонезії залежить від категорії дозволу. Як правило, необхідно підготувати документи, що посвідчують особу й підтверджують підставу для проживання в країні. У базовий пакет входять:

• дійсний паспорт;
• заповнена заява та необхідні електронні форми;
• документи, що підтверджують правові підстави перебування в Індонезії;
• відомості про фінансове становище, якщо вони передбачені для обраної категорії;
• підтвердження наявності медичного страхування, коли це вимагається правилами відповідної візи;
• документи про сімейний стан, трудову діяльність, інвестиції, навчання або інші обставини, що є підставою для отримання статусу;
• підтвердження сплати передбачених державних зборів.

Універсального списку, що підходить для всіх іноземних громадян, не існує. Наприклад, заявник, який оформляє дозвіл на підставі сімейних зв'язків, повинен підтвердити відповідну спорідненість. Для інвестиційних і підприємницьких категорій знадобиться документація, пов'язана зі створенням компанії чи інвестиційною діяльністю. Якщо до заяви включена неповнолітня дитина, потрібно подати свідоцтво про народження, документи батьків й інші підтвердження, передбачені імміграційними правилами.

Імміграційний орган має право запросити уточнювальні документи або оригінали раніше завантажених файлів. Тому рекомендується зберігати повний комплект вихідних матеріалів і стежити за тим, щоб електронні копії повністю відповідали оригіналам.

На практиці проблеми переважно виникають не через відсутність самої підстави для отримання посвідки на проживання в Індонезії, а внаслідок помилок в оформленні документів. Некоректні банківські виписки, неповна інформація про спонсора, протиріччя у договорі чи неправильно підготовлені матеріали компанії суттєво затягують процедуру. За складних підстав — наприклад, інвестиційних, корпоративних чи сімейних — додаткова перевірка пакету профільним фахівцем допомагає знизити ризик затримок і повторних звернень.

Продовження ПНП в Індонезії

Заявник повинен підтвердити, що умови, які стали підставою для початкового отримання ITAS в Індонезії, продовжують виконуватись і відповідають вимогам міграційного законодавства. Наприклад, при оформленні дозволу на підставі трудової діяльності необхідно підтвердити збереження відповідних відносин і дотримання вимог, які застосовуються до іноземного працівника. Для інвестиційного статусу значення має збереження обставин, пов'язаних із комерційною діяльністю чи інвестиційною підставою заявника.

При сімейному ITAS перевіряється наявність чинної підстави, пов'язаної з сімейними стосунками та статусом спонсора. При зверненні за продовженням зазвичай подаються документи, що посвідчують особу іноземного громадянина, відомості про чинний дозвіл на проживання, а також папери, що підтверджують збереження відповідних підстав для перебування.

Отримання посвідки на проживання в Індонезії: зміна підстави перебування та перехід на іншу категорію

Протягом терміну проживання обставини іноземного громадянина можуть змінитись. Укладання шлюбу, зміна роботодавця, припинення трудової діяльності, початок інвестиційного проєкту або зміна інших суттєвих умов спричиняють перехід на іншу імміграційну категорію.

Водночас зміна підстави перебування не означає автоматичного перетворення одного дозволу на інший. Можливість такого переходу визначається характером чинного статусу, вимогами нової категорії та застосовною міграційною процедурою. В одних випадках законодавство й адміністративна практика допускають переоформлення статусу без необхідності тривалого виїзду з країни, в інших – буде потрібне отримання нової візи та подальше оформлення дозволу на проживання в установленому порядку.

Перед початком процедури необхідно перевірити, чи допускає обрана категорія перехід із поточного статусу, які вимоги висуваються до нової підстави, та в який момент треба подавати документи. Помилки в послідовності дій призводять до того, що чинний дозвіл припинить дію раніше, ніж буде оформлено новий міграційний статус.

Для іноземців, які відповідають умовам довгострокового проживання, законодавство передбачає можливість оформлення ITAP в Індонезії — дозволу на постійне проживання. Перехід залежить від категорії, у межах якої іноземний громадянин проживав у країні, тривалості його законного перебування й наявності інших передбачених законом умов.

Оформлення ПНП в Індонезії як підстава для подальшої натуралізації

Іноземний громадянин не отримує права на індонезійський паспорт виключно лише наявність дозволу на проживання. Однак тривале та законне перебування в країні є однією з умов, що дозволяють звернутися з клопотанням про отримання громадянства.

Для цілей натуралізації законодавство передбачає вимогу проживання на території Індонезії протягом встановленого періоду. Як правило, заявник повинен підтвердити безперервне проживання в країні не менше ніж п'ять років безпосередньо перед поданням заяви або сумарне проживання протягом десяти років із перервами. При цьому вирішальне значення має фактичне дотримання вимог законності перебування.

На практиці постійний статус проживання – ITAP (Izin Tinggal Tetap) – є найстійкішою міграційною підставою для іноземців, які планують звернутися за натуралізацією. Водночас ITAP не є підставою для автоматичного отримання громадянства: кожен заявник проходить процедуру перевірки та має підтвердити відповідність вимогам законодавства.

При розгляді заяви компетентні органи оцінюють сукупність обставин, що характеризують правовий статус іноземця та ступінь його інтеграції в індонезійське суспільство. Зокрема, значення мають такі умови:

• досягнення 18 років;
• законне проживання в Індонезії протягом 5 років безперервно або 10 років із перервами на момент подання заяви;
• достатнє володіння індонезійською мовою;
• знання основ державного устрою та Конституції Республіки Індонезія;
• підтвердження відсутності судимостей;
• наявність законного джерела доходу чи іншої можливості забезпечити власне забезпечення;
• відсутність серйозних порушень закону й обставин, здатних вплинути на оцінку благонадійності заявника;
• дотримання вимог індонезійського законодавства про громадянство та виключення множинного громадянства у випадках, коли воно не допускається.

Процедура натуралізації починається з підготовки заяви й пакету підтверджувальних документів. Залежно від конкретної підстави та статусу заявника потрібні матеріали, що підтверджують законність проживання, відомості про особу та громадянство, дані про сімейний стан, підтвердження доходів, довідки про благонадійність і відсутність передбачених законом перешкод.

Документи іноземного походження, як правило, мають бути оформлені з дотриманням вимог до легалізації та перекладу. Неповний пакет документів, суперечності у відомостях або відсутність належного підтвердження міграційного та фінансового статусу призводять до зупинення або відмови в розгляді заяви.

Одним із суттєвих питань при натуралізації є дотримання принципу обмеження подвійного громадянства. Натуралізація іноземця в Індонезії, як правило, передбачає припинення його колишнього цивільно-правового зв'язку з державою походження. Винятки передбачені законодавством окремих категорій осіб, зокрема деякі випадки, пов'язані з неповнолітніми.

Висновок

Можливість отримання посвідки на проживання в Індонезії визначається наявністю передбаченої законодавством підстави для проживання, наприклад, роботи, ведення бізнесу, інвестицій, сімейних обставин або інших встановлених законом цілей. Для оформлення необхідно підтвердити відповідну підставу й виконати вимоги міграційного законодавства. При цьому наявність посвідки на проживання не призводить до отримання індонезійського громадянства.

Як спеціаліст, який має досвід супроводу оформлення посвідки на проживання в Індонезії, я завжди наголошую на важливості попередньої підготовки. Юридична перевірка документів, оцінка підстави й розуміння адміністративних процедур дозволяють мінімізувати ризики відмови, помилок і проблем із продовженням статусу.