Отримати дозвіл на імпорт (Persetujuan Impor) в Індонезії

Отримати дозвіл на імпорт (Persetujuan Impor) в Індонезії зобов’язана кожна юридична особа (імпортер) для ввезення певної товарної позиції (код HS) в країну. Отже, Persetujuan Impor (PI) — це індивідуальний дозвіл на імпорт конкретного товару, а не загальна ліцензія на імпорт. Цей документ видається Міністерством торгівлі Індонезії через Генерального директора з зовнішньої торгівлі та є обов’язковим для багатьох категорій товарів.

Отримання дозволу на імпорт (Persetujuan Impor) в Індонезію спрямоване на регулювання ввезення, контроль торговельного балансу, захист внутрішнього виробництва та запобігання перенасиченню ринку імпортними товарами. Я, як фахівець з практикою, можу детально пояснити, як організована система отримання дозволів на імпорт в Індонезії, які державні органи залучені до процесу, які документи необхідні.

Дозвіл на імпорт vs імпортна ліцензія

Якщо ви розглядаєте можливість ввезення товарів до Індонезії, слід враховувати відмінності між двома провідними документами — дозволом на імпорт і імпортною ліцензією. Хоча обидва документи пов’язані з імпортною діяльністю, вони виконують різні функції відповідно до індонезійського законодавства.

Імпортна ліцензія Angka Pengenal Importir (API) — це загальна реєстрація компанії як імпортера. Отримання API надає компанії офіційний дозвіл ввозити продукцію, але не гарантує, що будь-які товари автоматично дозволені до ввезення в Індонезію. Дозвіл на імпорт Persetujuan Impor (PI) в Індонезії — це індивідуальний дозвіл на ввезення конкретних товарів, прив’язаних до конкретних товарних кодів (код HS), кількості та портів ввезення.

Кожна окрема позиція потребує PI, особливо регульовані товари — харчові продукти, медикаменти, електроніка, косметика тощо. Дозвіл на імпорт слугує гарантією умов, що імпортована продукція зареєстрована в державних системах, може бути відстежена та повністю відповідає правилам зовнішньої торгівлі. Без дозволу на імпорт вантаж може бути затриманий на митниці, відмовлено у ввезенні або навіть визнано нелегальним.

Хто зобов’язаний отримати дозвіл на імпорт (Persetujuan Impor) в Індонезії?

У серпні 2025 року в Індонезії набула чинності Постанова №16, яке повністю замінила колишню Постанову №8/2024. Цей нормативний документ суттєво оновив умови регулювання імпорту та встановив індонезійську процедуру отримання PI (Persetujuan Impor). Дозвіл PI є обов’язковим, його потрібно мати всім імпортерам, які планують ввезення продукції, включеної до переліку регульованих категорій, та є інструментом державного контролювання потоку товарів, захисту вітчизняного виробництва та забезпечення дотримання стандартів якості.

Категорії суб’єктів, яким обов’язково потрібно отримати індонезійський дозвіл на імпорт (PI):

• Компанії, які завершили інкорпорацію в Індонезії та отримали ідентифікатори NIB і API — Nomor Induk Berusaha (основний registration number підприємства) та Angka Pengenal Importir (identification code імпортера), підтверджені при використанні системи OSS. Лише після офіційного присвоєння цих ідентифікаторів підприємство може претендувати на видачу дозволу на імпорт;
• Імпортери, які мають намір ввезти товари зі списку категорій, що потребують окремого регулювання. До цього списку входять, зокрема, споживчі товари, електроніка, текстильні вироби, сільськогосподарська продукція, косметика, фармацевтична продукція та інші позиції, включені до регулярно оновлюваних списків Міністерства торгівлі Індонезії.

Особливу увагу слід приділити обставині, що дозвіл PI прив’язаний до конкретного товару та його коду HS. Іншими словами, кожен дозвіл надається одній товарній позиції — універсального документа на всі товари компанії-імпортера не існує. Це означає, що якщо компанія планує імпортувати кілька різних категорій товарів, кожній з категорій необхідно оформити індонезійський дозвіл на імпорт (Persetujuan Impor).

Етапи отримання дозволу на імпорт в Індонезії

До початку оформлення в Індонезії PI (Persetujuan Impor) на кожний з конкретних товарів, компанія зобов’язана проходити процес офіційної реєстрації, використовуючи платформу OSS. Цей крок включає отримання identification number бізнесу (NIB) та API, які є офіційними підтвердженнями прав компанії на імпорт. Якщо нема дійсного API, неможливо отримати дозвіл PI, оскільки саме цей папір підтверджує статусність зареєстрованого імпортера та забезпечує легітимність усіх подальших операцій з ввезення товарів до країни.

Наступним етапом є підготовка теки документів, потрібних, щоб подати заяву на отримання Persetujuan Impor (PI) в Індонезії. У пакеті документів повинні бути:

• стандартна заява у встановленій формі, оформлена з використанням офіційного електронного порталу Міністерства торгівлі;
• копії документів, що підтверджують наявність NIB та API;
• деталізований опис кожного з імпортованих товарів.

Описи товарів мають містити свої коди HS, кількості, країну походження чи країни, порти ввезення та передбачене призначення. Крім цього, компанія зобов’язана надати докази необхідності імпорту:

• дані балансу товарів;
• контракти з постачальниками;
• рахунки-фактури та інші підтверджувальні документи.

Певні категорії товарів, як-от: харчові продукти, фармацевтичні препарати або медичні вироби, можуть потребувати додаткових рекомендацій та висновків профільних відомств, що забезпечують відповідність заявленого імпорту вимогам національної політики та безпеки.

Після того, як усі документи підготовлені, заява подається через онлайн-платформу INATRADE. Надалі уповноважені органи розпочинають процедуру розгляду, яка передбачає перевірку повноти та коректності наданих матеріалів, відповідність обсягу імпорту показникам товарного балансу, а також оцінку необхідності висновків перевірчих відомств. Для високотехнологічних, медичних або харчових товарів інколи вимагають проведення додаткових експертиз, тестувань або надання сертифікатів якості та безпеки, підтверджених профільними міністерствами.

Термін розгляду заяв на отримання дозволу на імпорт в Індонезію зазвичай становить від п’яти до п’ятнадцяти робочих днів, однак для окремих категорій товарів цей процес може тривати довше залежно від вимог профільних органів. Термін дії PI прив’язаний до конкретного періоду, зазначеного у документі, і часто базується на показниках товарного балансу та бізнес-плані компанії. Дозвіл на імпорт в Індонезію може бути оформлений як на одну конкретну партію, так і на кілька постачань протягом встановленого періоду, залежно від політики Міністерства торгівлі та категорії товару. Слід підкреслити, що PI є непередаваним і незмінним документом, тому будь-які зміни потребують оформлення нового дозволу на інші товари або партії.

Дозвіл на імпорт (Persetujuan Impor) в Індонезії: обов’язкові вимоги та наслідки його відсутності

Спроба ввезення товарів до Індонезії без наявності чинного Persetujuan Impor (PI) може призвести до затримки вантажу на митниці, накладення штрафів або навіть повернення вантажу до країни походження. Насамперед це загрожує відмовою в проведенні митної перевірки та вимушеним поверненням вантажів, що не лише затримує постачання, а й суттєво збільшує логістичні витрати.

Порушення вимог законодавства також призводить до застосування фінансових санкцій та адміністративних заходів з боку уповноважених державних органів, що надалі ускладнює ведення бізнесу та може негативно вплинути на ділову репутацію компанії. Крім того, для низки категорій продукції отримання дозволу на імпорт (Persetujuan Impor) в Індонезії часто супроводжується обов’язковим наданням звіту незалежного інспектора (Laporan Surveyor, LS), який підтверджує фактичні характеристики вантажу, включаючи кількість, якість та відповідність заявленим параметрам. Цей документ необхідний для допуску вантажу на територію країни.

Тарифи та податки при імпорті до Індонезії

Під час ввезення товарів на територію Індонезії іноземні компанії та приватні імпортери зіштовхуються з двома суттєвими фінансовими зобов’язаннями — митними тарифами та податками. Тарифи на імпорт розраховуються на основі так званої митної вартості вантажу, що включає вартість самого вантажу, витрати на страхування та фрахт. Рівень тарифу безпосередньо залежить від класифікації товару за HS code. У середньому ставка імпортного тарифу в Індонезії становить 8,1 %, однак для певних категорій товарів вона може бути значно вищою — іноді перевищуючи 35 %, тоді як низка товарів може взагалі не обкладатися митом.

На імпортовані товари нараховуються податки. ПДВ застосовується практично до всіх імпортованих товарів за номінальною ставкою 12 %, при цьому фактичне (ефективне) податкове навантаження становить близько 11 % (базою для розрахунку є сума вартості товару разом з митним збором). Для певних категорій товарів встановлюються додаткові податкові зобов’язання. Наприклад, акцизний податок застосовується до продукції, яка підлягає державному регулюванню, зокрема до алкогольних напоїв, тютюнових виробів та автомобілів преміумкласу. Крім того, імпорт предметів розкоші, вартість яких перевищує встановлені законом пороги, оподатковується спеціальним податком на предмети розкоші (Luxury Goods Tax) за ставкою від 10%.

Висновок

Persetujuan Impor (PI) є ключовим інструментом регулювання імпорту в Індонезію, який забезпечує контроль товарних потоків, захист внутрішнього виробництва й дотримання стандартів безпеки та якості. Для кожної окремої товарної позиції (коду HS) необхідно отримати Persetujuan Impor в Індонезії, що відрізняє PI від загальної імпортної ліцензії (API).

Відсутність чинного дозволу на імпорт може призвести до затримок на митниці, фінансових штрафів і адміністративних санкцій. Додатково імпорт до Індонезії пов’язаний з фінансовими зобов’язаннями, зокрема ПДВ, акцизом і податком на предмети розкоші, які розраховуються на основі митної вартості товару та його категорії.

Я надаю комплексний супровід на всіх етапах оформлення дозволу на імпорт в Індонезію — від підготовки всіх необхідних документів до взаємодії з державними органами до моменту отримання остаточного дозволу. Професійний підхід дозволяє знизити ризик затримок і гарантує відповідність вимогам Міністерства торгівлі країни.